Та скільки я можу робити вигляд, що все прекрасно, чудово і добре??? Я ж не хлопчик 20-річний в решті-решт! Мені, щоб всі розуміли, 43 роки.

А проблема, власне, родичі моєї Марти і надмірна любов до них моєї коханої дружини. Але почну свою історію спочатку. Як я вже сказав, мені 43 роки, дружині Марті 41. У нас не ранній шлюб, нашому сину зараз 7 років. Живемо вже 9 років разом.

Сім’я у нас хороша. Але є нюанс. Проблема в тому, що дружина багато часу приділяє своїм родичам, особливо батькам. 99 відсотків наших суперечок і конфліктів саме через них – її родичів.

Ситуація настільки глуха, що сім’я наша починає розвалюватися.

Дружина моя – адвокат. А більшість її родичів по іронії долі дуже люблять вляпуватися у різні неприємності і заглядати в чарочку. І більшість з них взагалі безвідповідальні.

Вечір, 8 година, ми вечеряємо, обговорюємо свої справи. Тут дзвонять, щоб вона терміново їхала рятувати їх – ви вгадали! – з відділення поліції.

О 5 ранку дзвонять, щоб допомогла їм вирішити проблеми через конфлікти після посиденьок під серйозні напої. І вона їде! Як вам?

Батьки Марти живуть окремо від один одного, вже у віці, цілком нормальні люди, Але Марта своїй мамі дозволяє час від часу без попередження приходити до нашої оселі, і мама вказує нам і мені зокрема, як треба жити.

На першу вимогу свого татуся Марта дружина може кинути все – дитину, мене – і помчати, бо таточку потрібні нові тапки о 9 вечора чи тепла піжама, чи терміново щось з аптеки.

Марта нишком купує дорогі речі – телевізори, іншу побутову техніку, оплачує ремонти батькам, сестрам, племінників в школу збирає, не повідомляючи мені про витрати. Як мені це, як чоловіку. сприймати?

Заробляємо ми однаково приблизно. От тільки всі мої гроші ідуть на родину і залишаються виключно в нашій сім’ї, а гроші Марти розходяться на всі боки і в кишені її безкінечним братам, сестрам, батькам, тіткам і племінникам. Ну і їй самій на витрати і догляд.

Я пробував вже по-всякому: і розмовляти, і лаятися, і не розмовляти. Нічого не допомагає, вірніше допомагає, рівно на тиждень – максимум. Далі – все те саме.

Одній з Мартиних рідних сестер 45 років, і вона постійно просить чогось, хоча заміжня: купи мені прального порошку, миючих засобів і так далі.  Хоча у неї є чоловік, який нормально заробляє на своїх будівельних шабашках.

Ця і інші  родичі – то позич, то відвези, то привези, то дай, то подаруй. Якщо порахувати потреби її родичів у числах, то за місяць це буде 100 прохань, 90 з яких вони могли вирішити самі і навіть нікому не повідомляти.

Наш син через її роботу бачить Марту вранці не завжди і вже після 5-6 вечора. До 10-11 вечора, поки дитина не засне, Марта ці 5 годин витрачає на годину на дзвінки по роботі, годину – на дзвінки родичам, з них 40 хвилин – на розмову з татом.

І добре, якщо не зривається їхати когось рятувати чи везти нові капці, яких дома завжди є запас. Ось так і живемо не скучно.

Не можу тут все описати, але якщо коротко, то дружина завжди ставить інтереси родичів і батьків вище інтересів нашої родини, і це завжди.

Любі родичі можуть скоригувати наші вихідні, наш вільний час, наші поїздки на авто тощо. Ми завжди зобов’язані підлаштовуватися під них, особливо під її тата і маму.

Жодні переконання та аргументи не допомагають, вона виправдовує будь-які їхні потреби і ніколи не встає на нашу з сином сторону.

Як я вже сказав, заробляємо ми приблизно однаково. Тільки я ні на кого лівого не витрачаю гроші. Мої родичі живуть далеко, та і моє ставлення до них звичайне – вони ніяк не зможуть вплинути на мою думку і, тим більше, на мою сім’ю.

Тому я і потребую поради. Адже розлучатися не хочу – люблю і Марту, і дитину, хочу повноцінну сім’ю для сина, але ми з Тарасиком живемо власними силами.

Марті ніколи не було цікаво, що в нашому будинку з’явилася, наприклад, лазня зроблена моїми руками, альтанка нова. Але вона точно знає, як справи з кранами і плиткою у її тата вдома.

Тобто вона цікавиться абсолютно всіма дрібницями, що відбуваються у мами, у тата в будинку, але що відбувається вдома у нас – Марті це не цікаво.

Що робити, не знаю. Триває це вже дев’ятий рік. Сил немає вже розбиратися і з’ясовувати стосунки, заплющувати очі, вдавати, що все чудово.

Як би ви робили на моєму місці? Готовий вислухати будь-які думки і поради, всім вдячний заздалегідь!

Джерело