– Та кому ти, крім мене, потрібна будеш? – у розпачі кричав Богдан. – Ти собі чоловіка краще за мене ніколи не знайдеш! Чуєш мене?

– Чую, – спокійно відповіла Кіра.

– Чудово чую. І своїм криком ти нічого не зміниш. Речі я твої зібрала, так що йди.

Богдан планував зробити Кірі пропозицію. Він її дуже кохав. Так дуже, що затис своїм коханням. Адже він завжди боявся, що Кіра може піти від нього, от і контролював кожен її крок.

Ревнував, читав листування, зустрічав з роботи, але не тому, що переживав за неї, а боявся, що її може проводити хтось інший.

Кіра була красунею. А ще, дуже активною, яскравою, товариською. І Богдана дратувало, що вона має багато друзів, що полюбляє розваги. Адже він хотів проводити весь свій вільний час з нею! Чому ж вона цього не хоче?

Але Кіра не планувала відмовлятися від простих радощів у житті. Вона була не з тих, для кого чоловік – центр всесвіту. Адже у світі стільки всього цікавого, і хочеться все встигнути спробувати, доки ти молода та вільна.

Ось Кіра й пробувала. Ходила в тренажерний зал, їздила з друзями в гори, додатково навчалася на стиліста, та захоплювалася кулінарією.

А Богданові було достатньо того, що він має роботу і кохану дівчину.

– Навіщо тобі ці гори? – бурчав він.

– Це небезпечно.

– Кинь, у нас досвідчений провідник. А гори… – мрійливо закочувала вона очі, – це ж така велич! Ти просто не розумієш, які емоції я отримую. Ходімо з нами!

Але йти кудись Богдан не хотів. Як і не хотів, щоб Кіра кудись ішла. Особливо, з огляду на те, що в їхній компанії є неодружені чоловіки.

Поки Кіра відпочивала, Богдан не міг заснути. В голову так і лізли думки про те, як якийсь її друг її спокушає.

А кулінарні майстер-класи? Та навіщо вони потрібні, якщо Кіра і так добре готує! Враховуючи, що вчитель там – красень-чоловік. Явно ж навколо себе молоденьких дівчаток збирає, щоб потім до когось із них підкотити.

Богдан навіть у тренажерний зал пішов тому, щоб стежити за Кірою. Але незабаром закинув цю справу.

Адже вона ходила на тренування о сьомій ранку, перед роботою. А Богдан перед роботою вважав за краще зайву годинку поспати, та гарно поснідати.

Але фінальним акордом у всьому, стало бажання Кіри поїхати із подругою на море! Всі ж знають, що на морях трапляються курортні романи? Богдан не міг їхати, бо у нього відпустка була не скоро. Але й Кіру не згоден був відпустити.

– Ти не поїдеш! – твердо заявив він.

– Це ще чому? – хмикнула Кіра.

– Тому, що я не їду. Досить з мене твоїх поїздок. Тепер відпочиватимемо лише разом!

– Добре, бери відпустку, і їдьмо разом, – знизала вона плечима.

– Я не можу.

– А я, значить, мушу страждати через те, що в тебе немає відпустки? Чи повинна сидіти вдома, і покірно тебе чекати?

– Так! – гаркнув Богдан.

– Ну, ні, любий. Ти домосід, не хочеш розвиватися і дізнаватися про щось нове. А я хочу і буду!

– Отже, вибирай, або я, або твої подорожі, – якось гордо мовив Богдан. І це стало його помилкою.

Кіра його не обрала.

Потім він перепрошував, милостиво дозволивши їй поїхати без нього у відпустку, але дівчина була невблаганна. Вона й сама думала, що їм з Богданом не по дорозі.

Занадто вони різні. І він це довів, коли вирішив, що може вказувати їй. Ввімкнув маніпуляцію, яка зіграла не на його користь.

Богдан переслідував Кіру. Зустрічав її після роботи, благаючи повернутися. Навіть почав о сьомій ранку ходити в тренажерний зал, при цьому й сам не займався, і Кірі заважав.

У результаті дівчині це все набридло. Вона сказала йому, що, або він сам відстане, або вона напише заяву в поліцію, що він її переслідує.

Богдан знав, що Кіра слів на вітер не кидає, тож перестав стежити за дівчиною. Точніше, зробив видимість цього, а сам постійно сидів на її сторінці в соцмережах, та здалеку за нею спостерігав.

Але потім йому це набридло. Прийшло розуміння того, що Кіру вже не повернути. Він вилучив її з друзів, і намагався забути. І навіть заради того, щоб не згадувати про свою колишню, почав залицятися до колеги.

Марина була такою ж домашньою та спокійною, як і сам Богдан. І ось, начебто, він знайшов ту, що повністю відповідає його темпераменту та інтересам, але з нею йому було нудно. Так, він зустрічався з Мариною, але не робив жодних планів на спільне життя.

Марина, навпаки, дуже покохала Богдана. Намагалася йому догодити, робила все так, як він хотів. І нехай вона не відчувала від нього великого і сильного кохання, зате вважала, що її кохання вистачить на них двох.

Взагалі Богдан думав про те, щоб розлучитися з Мариною. Вона його втомлювала. І він знову згадав про Кіру. Як вона, цікаво? Раптом дасть Богданові другий шанс.

Він так загорівся цією думкою, що, не витримавши, знову заліз на сторінку своєї колишньої дівчини. Наступної секунди йому аж не добре стало. Вона була у весільній сукні, а поряд якийсь мужик!

Богдан так розлютився, що навіть телефон розбив. Адже пройшло всього якихось півтора року з їхнього розставання! А вона… Та як вона посміла?

Богдан вирішив, що він нічим не гірший за Кіру. І теж буде щасливим! І нехай вона теж дивиться на його фото, та заздрить.

Наступного дня він зробив Марині пропозицію. Та була на сьомому небі від щастя. Вона думала, що Богдан хоче з нею розлучитися. А тут пропозиція… Звісно, ​​вона погодилася.

Марина готувалася до весілля. Богданові було на весілля начхати, він виставив фото у соцмережах, де робить Марині пропозицію, і дуже сподівався, що Кіра це побачить.

Чомусь він вважав, що вона так злитиметься, як сердився він. І це давало йому якусь радість, якесь задоволення.

Коли Марина вибирала, де вони відзначатимуть весілля, вона попросила Богдана сходити разом із нею в ресторан.

– Мені байдуже, – як завжди відповів він, – де хочеш, там і відзначимо.

– Але ж це не тільки моє весілля, а й твоє, – несподівано наполягла Марина. І Богдан здався.

Вони вирушили в один з ресторанів міста, щоб дізнатися про умови, та скуштувати деякі страви з меню. І ось збіг – саме там вечеряла Кіра зі своїм чоловіком.

Коли Богдан побачив їх, у нього завмерло серце. Марина щось там щебетала, але він її не слухав. Він дивився на Кіру – таку веселу, живу, і шалено ревнував. Адже поруч із нею сидів інший мужик, який її чіпав і обіймав.

– Там моя знайома, ходімо, привітаємось, – перебив він Марину.

Він практично потяг свою наречену за руку до столика, де сиділа його колишня зі своїм чоловіком.

Кіра його помітила. Помітила поряд із ним і розгублену дівчину.

– Кого я бачу, – промовив Богдан, з ненавистю дивлячись на чоловіка Кіри. – Привіт.

– Привіт-привіт, – відповіла Кіра. – Так, несподівано. Познайомся: це мій чоловік, Ігор.

Звісно, ​​Богданові не сподобалося, що Кіра одразу позначила статус свого супутника. І він вирішив помститися тим самим.

– А це моя наречена Марина. Прийшли подивитися ресторан. Незабаром весілля.

– Вітаю, – усміхнулася Кіра. – Щастя вам.

І відвернулася до чоловіка.

Весь той час, що Богдан сидів за столиком з Мариною, він не зводив очей із колишньої дівчини. Сподівався, що вона теж спостерігатиме за ними.

Але, здавалося, що Кірі й справи нема до Богдана жодної справи. Вона навіть жодного разу на нього не глянула, хоч би мигцем.

Натомість інтерес Богдана помітила Марина. Звичайно, вона не тішила себе ілюзіями того, що Богдан її шалено любить. Але й таке спостерігати було все ж таки вкрай неприємно.

– Хто вона? – Запитала Марина.

– Що? Ти про що? – неохоче перевів погляд Богдан на свою наречену.

– Та дівчина. Хто вона така?

– Так, знайома…

– Не бреши, – мало не плачучи, попросила Марина.

– Гаразд. Моя колишня. Ти задоволена? Ми розлучилися півтора року тому, а вона вже собі мужика знайшла, і навіть вийшла заміж!

– І як давно вона вийшла заміж? – спокійно спитала Марина.

– Місяць тому, – не замислюючись, відповів Богдан.

– І після цього ти мені зробив пропозицію? – Здогадалася вона.

– Ну, начебто, – зніяковів Богдан.

– Скажи чесно, а ти взагалі зі мною одружуватися хочеш? Чи ти зробив це, щоб помститися своїй колишній?

Очі Богдана забігали. Він не знав, як відповісти на це запитання.

– Та яка різниця! – Зрештою, буркнув він.

– Велика.

Марина відштовхнула меню, і пішла із закладу. А потім зібрала свої речі, та поїхала від Богдана, хоч це їй було й не просто. Все ж таки вона його дуже любила.

А Богдан лишився сам. І його найголовнішою розвагою було вивчення соцмереж Кіри. Він так сподівався, що вона розлучиться і згадає про нього… І тоді вже Богдан не проґавить свого шансу. Головне – зачекати…

КІНЕЦЬ.