Завжди Олег та Світлана проживали мирно та дружно. За період шлюбу вже двоє діток виростили. А вони в свою чергу випурхнули із сімейного гнізда та подались ні вільні хліба. Так і залишилась пара сама у квартирі.

Тоді Олег став їздити на заробітки. Два тижні був вдома, а два на роботі – і так по колу. Свєта вдома із всім почала поратись сама. Коли є чоловік, то допоможе, а коли немає, то і сама нібито справляється.

Неподалік проживала рідна тітка Світлани. Чоловіка її давно не стало, тож довелось у самоті конати, адже й діток у них не було. Стала вона вже геть старою, самій тяжко із всім справлятися. От і попросила у племінниці допомоги, пообіцяла, що свою квартиру на неї перепише. Та бігати туди-сюди Світлана не могла, тому і домовилась із чоловіком, що стару до себе перевезе. Він погодився.

Спочатку проживали вони добре, ніколи не сварились і поважали один одного. Та згодом стан жінки погіршився і Свєта вже не мала сил доглядати за нею самостійно. Пів року прожила вона в цій втомі. У Олега і самого голова боліла, бо за кохану переживав, яка телефонувала і плакала у слухавку.

Якось прийшли до рішення, що краще тітку помістити у будинок для людей похилого віку. Вони знали, що в їхньому місті він доволі престижний і там точно нададуть необхідний догляд та турботу. Бабуся Одарка і слова не сказала. А що ж їй говорити? Вона покладалась на те, що племінниця до кінця днів її догледить, а тут такий поворот подій. Варто було заповіт оформити, як тітка нікому більше не треба.

Минуло майже три місяці і опинилась таки баба Одарка у будинку пристарілих. Плакала вона всю дорогу, хоч і не хотіла показувати емоцій. Та хіба можна їх сховати в такому становищі? А Світлана ще кричить під вухо, щоб заспокоїлась.

Не встигло подружжя додому приїхати, як почали шпалери у кімнаті старої переклеювати. Жінка не хотіла, аби там була така атмосфера. Вона щиро не могла зрозуміти, чому тітка так ридала на людях. Невже вона не розуміє, що вони ще пожити хочуть, а не все життя опікуватись лежачою родичкою?!

Баба Одарка пробула в тому будинку лише кілька років і гості до неї приходили лише двічі. Сумно вийшло…

КІНЕЦЬ.