Не знаю, чого моїй подрузі Марії не вистачає у шлюбі, якщо вона при кожній зустрічі ниє, як сильно втомилася від чоловіка, і сімейного життя в цілому. Хоча від чого їй втомлюватись?

Марія не працює, її забезпечує чоловік. У побуті теж не пахне, оскільки їх квартира напхана різною побутовою технікою і корисними дрібницями, що спрощують господарювання. Та й чоловік у Марії, можна сказати, золотий. Постійно дає їй гроші і не питає, куди вона їх витратила. Не вимагає від неї ідеального порядку та кулінарних шедеврів.

Мало того, він сам собі прасує сорочки і готує сніданок, аби подруга не надривалася. До того ж, чоловік її часто обдаровує квітами, прикрасами та водить ресторанами.

А також не забуває освідчуватися Марії в коханні та робити компліменти – це я особисто чула, коли була у них у гостях. Ще вони подорожують двічі на рік – туди, куди обере Марія. Та й сварок, за її словами, у них не буває, адже її чоловік досить спокійний.

При цьому подруга ниє, що чоловік їй страшенно набрид за п’ять років шлюбу своєю передбачуваністю і спокоєм. А їй хочеться драйву. Мені б її проблеми.

Я сама в розлученні, оскільки свого часу втомилася від скандалів із колишнім через його сцени ревнощів і вічні причіпки до мого готування. Хоча я ніколи йому не зраджувала і навіть обірвала всі контакти зі знайомими чоловічої статі.

Та й у плані готування викладалася на повну, вивчала нові рецепти. Однак колишній не втомлювався повторювати, що до рівня його улюбленої матусі я не дотягую. А вже про подарунки, окрім млявого тюльпана на Восьме березня та сковорідки по акції на День народження, і не йшлося. Мій колишній чоловік вважав це марною тратою грошей.

Так і прожили ми три роки у постійних чварах, після чого я не витримала і подала на розлучення. Треба сказати, що “драйву” мені вистачило на все життя.

І коли я питаю у Марію, невже їй хочеться жити так, як жила я, вона відповідає, що жадібність і порівняння зі свекрухою – це жахливо, але від сцен ревнощів вона б не відмовилася – це ж живі емоції.

Адже чоловік, як каже подруга, її зовсім не ревнує, хоча вона частенько з кимось фліртує, щоб розпалити в ньому пристрасть. Мабуть, надивилася мелодрам, де сварки на ґрунті ревнощів закінчуються спекотними постільними сценами, і хоче так само.

Ось тільки у житті далеко не завжди буває так, як у кіно. І своїм кокетством з іншими чоловіками Марія може рано чи пізно довести до ручки навіть свого терплячого чоловіка.

Не розуміє вона, яке це щастя, коли тебе не змушують звітувати, де ти була і чому запізнилася додому на п’ять хвилин. Втім, флірт – не єдиний спосіб, яким подруга випробовує терпіння свого чоловіка.

Наприклад, вона вередує через подаровані прикраси – то колір не той, то форма, то ще щось. Хоча сама вимагала саме цей подарунок. Але її чоловік покірно шукає те, що влаштує Машу за всіма параметрами.

І, головне, вона з такою гордістю розповідає мені про свої, відверто кажучи, скотарські витівки. А я дивуюся, як її чоловік це терпить – напевно, він її дуже сильно любить.

Я раджу подрузі закінчувати знущатися з чоловіка і, нарешті, почати цінувати його ангельський характер і все, що він робить для неї. Адже, якщо вона таки допече його, сама ж потім лікті буде кусати, оскільки таких чоловіків вдень з вогнем не знайдеш.

Однак подруга лише знизує плечима і продовжує скаржитися, як їй нудно живеться із чоловіком. На мою думку, вона з жиру біситься. Я їй натякала, що, якщо нема чим зайнятися, можна влаштуватися на роботу або знайти якесь хобі.

Але Марія не хоче цього робити, оскільки свого часу напрацювалася на багато років вперед, а всі захоплення вона закидує, оскільки швидко зникає запал. Тим не менш, їй уже два роки вистачає запала на скарги про свого “нудного” чоловіка.

Хоча я щиро не розумію, чому він їй набрид. У нього все гаразд з ерудицією і почуттям гумору. Та й насправді, він регулярно розважає Марію, незважаючи на те, що багато працює – заради її ж блага, між іншим.

Думаю, більшість жінок багато б віддали, аби опинитися на її місці. Але вона цього, на жаль, не розуміє. Коли ми днями перетнулися з подругою у нашому улюбленому сквері і вона знову залагодила про свої одноманітні сімейні будні, я вже не витримала.

А тому нагадала, як Марія, до знайомства зі своїм чоловіком, завжди намотувала соплі на кулак через своїх колишніх. Просто, один з них виявився одруженим, інший – взагалі зник.

Третій був запійним буйним гулякою. Після таких персонажів Марія має молитися на свого чоловіка, який мало не на руках її носить і порошинки з неї здуває!  А їй, розумієш, яскравих емоцій не вистачає. Зате з її колишніми цих самих емоцій було хоч греблю гати, раз вона місяцями за них плакала, і деяких з них навіть повернути намагалася після розставання.

Після моїх слів Марія, нічого не кажучи, мало не побігла у бік свого будинку – мабуть, я занадто різко висловила все, що про неї думаю. Та й нехай ображається, скільки влізе. Може, змінить своє ставлення до чоловіка і заразом перестане мене вантажити своїм, нічим не обґрунтованим, ниттям.

КІНЕЦЬ.