Я 55-річна вдова із невеликого села. Після сме рті чоловіка мені довелося знайти роботу, щоб утримувати нас із дочкою Інною. Я працювала в різних сферах: манікюршою, нянею, продавцем на базарі.

Якось сусідка запропонувала мені поїхати до Греції та працювати покоївкою в готелі. Зарплата була хороша, і це допомогло мені накопичити гроші на освіту Інни.

Після 20 років наполегливої праці мене підвищили до керуючого готелю, а Інна змогла закінчити медичний факультет за моєї фінансової підтримки.

Пізніше вона вийшла заміж і переїхала до нашого будинку зі своїм чоловіком Мироном. Вони створили сім’ю, і я стала бабусею. Але згодом моє здоров’я почало підводити, і я вирішила повернутися на батьківщину.

Дочка і зять були раді моєму поверненню і допомагали піклуватися про мене та онуків. Одного літа мене став часто відвідувати сусід Василь, і ми з ним зблизилися.

Він виявляв мені прихильність і купував мені дорогі подарунки. Я знала, що в нього є до мене почуття, та й я відчувала те саме, але мене турбувала реакція дочки.

Коли я нарешті розповіла Інні про Василя, вона здивувала мене своїм розумінням та згодою. Вона була щаслива, що я знайшла кохання. Я була безмежно вдячна за її добре серце.

Зараз ми з Василем живемо разом і часто відвідуємо Інну та Мирона. Я щодня дякую долі за свою дочку, яка виросла мудрою, дбайливою і розуміючою людиною.

КІНЕЦЬ.