Світлана Павлівна збиралася на побачення і дуже хвилювалася.

По-перше, востаннє вона на побаченні була двадцять років тому. Після того разу вона швиденько вийшла заміж і прожила у щасливому шлюбі вісімнадцять років.

На жаль, її чоловіка не стало вже давно. І ось після стількох років самотності вона вирішила, що, мабуть, можна було б знову вийти заміж.

По-друге, вона абсолютно не знала свого кавалера. Їх познайомили заочно. Звели, як то кажуть. Отже, до чого готуватися, вона не знала.

Звичайно, вона знала, що на побачення прийнято гарно вдягатися і робити гарну зачіску та макіяж. Але як поводитися? Навичок зовсім же ж нема!

Тут їй на допомогу прийшла її сестра Іра.

-Світлано! Твоє завдання дати зрозуміти чоловікові, що ти не проста жінка. Розумієш? Що таких, як ти, ще пошукати треба! І що ти собі знаєш ціну!

-Ну і як це зробити? – розгублено дивилася на сестру Світлана Павлівна.

-Для початку забудь про економію! Ось приведе він тебе в ресторан, чи в кафе, а ти замовляй тільки найдорожчі страви. Зрозуміла?

-Іро, ну як же я буду найдорожче замовляти? Адже я не знаю, як у нього з грошима. Раптом я людину в незручне становище поставлю?

-Світлано, це неправильне мислення! Жінка створена для того, щоб чоловік виконував її примхи, доглядав її. Якщо ти будеш думати, що ти розкішна жінка, він бігатиме за тобою. А якщо ти показуватимеш, що ти жаліслива і багато не просиш, то він або втече, або житиме за твій рахунок!

-Ну не знаю… – задумалася Світлана.

-Просто зроби, як я сказала! – заспокоїла сестру Іра. – Потім ще мені дякую скажеш.

-Ну добре. Але все ж таки я гроші з собою візьму. Мало що…

-Візьми, – кивнула Іра. – Але якщо доведеться їх використати, я тобі не дозволяю з ним більше зустрічатися!

Світлана Павлівна сумними очима дивилася на сестру, але сперечатися не хотіла. Хоч сестра і була молодшою.

Іра була майстер у побаченнях. До своїх сорока пʼяти років вона вже тричі виходила заміж і зупинятись на досягнутому не збиралася.

-Тепер далі! – кивнула Іра, переконавшись, що сестра не сперечається. – Ти маєш показати, що ти жінка культурна. Ніяких розповідей про те, що відбувається в серіалах або любовних романах.

-Добре, це я зможу! – кивнула Світлана Павлівна. – Серіали я й з подругами можу обговорити.

-Почекай! Це ще не все! Ти маєш показати, що читаєш літературу, відвідуєш театри і, наприклад, музеї.

-А навіщо це, Іро? – засмутилася Світлана Павлівна. – Я ж востаннє літературу ще у школі читала. Та й по театрах і кіно я дуже рідко ходжу. А у музеї так взагалі ще в дитинстві була.

-Світлано! Він повинен зрозуміти, що ти не просто якась бабуся. А що ти жінка з великої літери. Зрозуміла?

-Зрозуміла, – сумно кивнула Світлана Павлівна. – Постараюсь.

Настав вечір побачення.

Світлана Павлівна приїхала до обумовленого місця. Ігор Васильович уже чекав на неї.

Він виявився досить приємним чоловіком. І Світлана Павлівна зрозуміла, що їй дуже пощастило, що Іра її проконсультувала. Тому що такому чоловікові точно потрібна жінка з великої літери. А не якась там!

Загалом, Світлана Павлівна зробила трохи гордовитий вигляд, щоб дати зрозуміти, що вона жінка розкішна і культурна.

Ігор Васильович запропонував Світлані Павлівні відвідати невеликий затишний ресторанчик, і вона погодилася. По дорозі вони балакали про погоду та інші дрібниці.

У ресторані Світлана Павлівна відкрила меню і зрозуміла, що не зможе замовити те, що рекомендувала їй сестра. Тобто найдорожчі страви.

Ну просто тому, що це якось неправильно! Ну, не може стільки коштувати рис з овочами! А риба так взагалі…

Світлана Павлівна замовила скромний овочевий салат. Попередньо, звичайно, запам’ятавши складні назви дорогих страв, щоб потім сестрі відзвітувати.

А Ігор Васильович сказав, що це чудовий вибір. І теж буде салат.

Салат не несли досить довго, і в якусь мить Світлана Павлівна згадала другу настанову сестри і вирішила показати свій культурний рівень. Та на думку нічого не спадало.

Вона вирішила мовчати і слухати Ігоря Васильовича.

-А я, знаєте, взагалі-то люблю дачу, – раптом почав він. – На землі попрацювати, відпочити на природі. Вам, певно, й не зрозуміти. Ви мабуть театри любите, чи в галереї ходити.

-Ну чому ж, – схаменулася Світлана Павлівна. – У мене все життя фазенда.

-Фазенда? – усміхнувся Ігор Васильович. – Це як у бразильських серіалах так? Ох, як я любив їх дивитися. Хоча зараз турецькі більше подобаються.

-Вам? Турецькі? – здивувалася Світлана.

-Ага, – кивнув він. – Нерозумно це, мабуть скажете?

-Та ні… А що ви зараз дивитеся?

І раптом вони розговорилися. І виявилося, що їм подобаються ті самі серіали. І навіть герої одні й ті самі!

Пробуючи чай, який вони замовили, Світлана Павлівна зізналася, що дуже любить чай з варенням.

-Я його, до речі, сама варю. З вишні, що у мене на фазенді росте!

-Та що ви кажете! Яка ви молодець! А я із заготовок тільки капусту квасити вмію.

-Ну, це дуже важко. Там же весь секрет у правильній шатківниці!

-Абсолютно вірно! Шинкувати треба вміти!

А після того, як вони вийшли з ресторану, Світлана Павлівна, несподівано для себе, запропонувала Ігорю Васильовичу зайти до неї.

-Я вам баночку варення вишневого подарую!

-Із задоволенням!

Ну і, звісно, ​​Світлана Павлівна запросила Ігоря Васильовича на чай з варенням.

-Може ви пирога з яблуками хочете? – соромлячись запитала вона. – Це, звісно, ​​не ресторанний варіант. Але начебто не погано вийшло.

-Із задоволенням! Я так їсти хочу, – зізнався Ігор Васильович. – Ви просто так швидко замовили в ресторані, що я посоромився щось більше замовляти. Ну щоб ви не подумали щось…

-Ну раз ви зізналися, я теж скажу, – зважилася вона. – Ось не розумію я, Ігоре Васильовичу, цих цін ресторанних. Прямо рука не піднімається за такі гроші їжу купувати.

-Погоджуся з вами! Та ту саму рибу краще самому купити й приготувати. І смачніше, й дешевше!

-Точно! А курочку, як смачно можна приготувати! І жульєн, і в кисло-солодкому соусі! А чай цей, як вам ресторанний? Ну, що за непорозуміння!

-Так! – підхопив Ігор Васильович. – Адже у звичайний каркаде просто полуницю додали!

-Саме так! – раділа такому порозумінню Світлана Павлівна.

На прощання вони запевнили один одного, що давно вже такого приємного вечора вони ні з ким не проводили.

Світлана Павлівна вручила Ігореві Васильовичу баночку вишневого варення. А він у відповідь пообіцяв, що найближчим часом подарує їй квашеною капусти…

Сестра Іра сварилася до Світлани Павлівни:

-Ти, Світлано, все зіпсувала! Нічого не зробила, як я сказала! Я дуже здивуюсь, якщо він ще раз подзвонить!

Але Ігор Васильович подзвонив! Хоча Світлана Павлівна після слів сестри засмутилася і сама сварити себе почала.

Подзвонив, на друге побачення запросив і ще й у подарунок баночку квашеної капусти привіз.

Одним словом, кохання!