Світлана мала сильне бажання вийти заміж і виїхати з рідного дому. Хоча її сім’я здавалася щасливою для стороннього глядача, все було не так усередині.

Батьки Світлани не розмовляли, а вона спала на кухні. Батько її не любив, та й мати теж. Світлана мріяла втекти, але боялася, що її знайдуть та відправлять до дитячого будинку.

Натомість вона вирішила вчитися, вступити в інститут і вийти заміж за людину з квартирою, як тільки їй виповниться вісімнадцять.

У дев’ятому класі вона спостерігала за популярними дівчатками у класі, копіювала їхню поведінку, і на неї почали звертати увагу хлопчики.

Якось Світлана познайомилася з Лізою, яка теж мріяла скоріше знайти чоловіка, вийти заміж та поїхати від батьків. Вони потоваришували і, сидячи на лавці біля новобудови, уявляли, як живуть там в одній із квартир.

Вони дивилися на людей, які входили та виходили з під’їздів, приміряючи на себе, якими б вони були, якби Ліза вийшла заміж за цього чоловіка, а Світлана – за того.

Зрештою, Світлана закохалася в чоловіка, який мав квартиру, щоправда, маленьку і на околиці. Вона сказала йому, що вагітна, сподіваючись вийти за нього заміж, але він вимагав довідки.

Світлана плакалася на плечі у Лізи і казала, що тепер їй доведеться завагітніти, щоб одружитися. Ліза допомогла їй отримати підроблену довідку про вагітність.

У день народження Світлани вона переїхала до чоловіка, але невдовзі вони розлучилися. Ліза, своєю чергою, закохалася у колишнього чоловіка Світлани, і в них зав’язався роман, щоправда, недовгий.

Коли Світлана дізналася про це, вона спокійно поговорила з Лізою, і зрештою помирилися.

Через рік обидві подруги майже одночасно зустріли добрих чоловіків і створили нові сім’ї, з нетерпінням чекаючи на поповнення у своїх сім’ях.

КІНЕЦЬ.