Шлюб Світлани різко обірвався, коли її чоловік, звинувативши у своїй невірності її постать після пологів, зібрав її речі та вигнав із дому.

Незважаючи на те, що Світлана зберегла красу та елегантність, її чоловік стверджував, що його дії були мотивовані тільки і тільки її фізичними змінами після пологів. Після розлучення колишній чоловік Світлани був відсутній у її житті, не виявляючи інтересу до сина.

Світлана змирилася зі своєю самотністю, зосередившись на вихованні сина, при цьому віддалившись від суспільства, щоб уникнути пліток. Вона повернулася до будинку своїх батьків і жила виключно заради сина.

Мати часто нагадувала Світлані, що вона ще молода і приваблива, наполягаючи на тому, щоб вона не впадала у відчай і думала про своє особисте життя.

Під час таких розмов Світлана відповідала лише: – У мене є син.

На цьому моє особисте життя закінчується, і розмова про нього теж. Якось син Світлани попросив її відвезти його до нового мотузкового парку. Світлана погодилася, і хоча вона боялася висоти, але взяла над нею верх у парку.

Тут-то людина на ім’я Ярослав простяг їй руку, проводячи її шляхом з перешкодами з шаленою підтримкою. Такого вона не відчувала вже давно…

Ярослав та Світлана стали часто зустрічатися, у результаті вирішили жити разом. Пізніше вони побралися, а Ярослав ставився до сина Світлани, як до рідного.

Незабаром у них народилася ще одна дитина, дочка, і ось уже наближається їхня десята річниця весілля – свідчення того, що щастя можна знайти в найнесподіваніших місцях, у найнесподіваніший час.

КІНЕЦЬ.