Світлана збирала розкидані чоловіком шкарпетки, коли на тумбочці в третій раз за хвилину задзвонив його телефон. Чоловік був у душі, і Світлана, яка ніколи раніше не торкалася його телефону, вирішила подивитися, хто там.

На подив, термінові повідомлення були від Олени – інститутської подруги її чоловіка. Світлана знала Олену і не схвалювала їхню дружбу, але її чоловік, Віктор, відмахувався від її побоювань.

Проте повідомлення явно мали романтичний характер… Світлана перегорнула повідомлення попередні: її руки тремтіли, а очі розширилися.

Вона навіть не помітила, коли у ванній перестала текти вода, і до неї підійшов Віктор. Вона спитала, що це все означає, і Віктор зізнався, що в останній рік у їхньому житті не все було гладко, а з Оленою у нього з’явилися нові емоції.

Світлана здивувалася і нагадала йому, що вона була ваrітна, після чого були пологи і відновлення. Вона запитала, чому він просто не поговорив з нею, замість того, щоб руйнувати їхні стосунки. Віктор заявив, що не намагався нічого зруй нувати, наголосивши, що у них хороша сім’я, дитина, квартира та машина.

Він стверджував, що зра да раз чи два – не привід для розлу чення. Світлана не погодилася, сказавши, що ніколи не зра джувала, але зрозуміла, що їй потрібно ухвалити рішення для себе та сина…

Після розмови з матір’ю Світлана вирішила розпочати нове життя – почати із самоповаги. Вона зібрала речі чоловіка, виставила у під’їзд, змінила замки на дверях та звернулася за допомогою до бабусі. З її допомогою Світлана почала працювати вдома та змогла якось звести кінці з кінцями.

Коли їй прийшла повістка до суду у справі про розлучення та поділ майна, Світлана змогла довести, що квартира була куплена на гроші її батьків і що її чоловік не має на неї жодних прав.

Вона також досягла того, щоб дитина залишилася з нею. Після розлу чення вона зустріла стару шкільну подругу Аню, яка запропонувала їй знову почати шити та співпрацювати у створенні нової колекції для її швейної компанії.

Після розлу чення життя Світлани тільки розпочиналося, і вона не могла повірити, що будь-яка проблема може стати першим кроком до нового життя.

КІНЕЦЬ.