Світлана хвилюючись ходила з кута в кут, сподіваючись взяти себе в руки і заспокоїтися.

Однак що більше вона думала про вчинок чоловіка, то ставала дедалі гірше.

Андрій у черговий раз не заступився за неї перед своєю матір’ю. У відповідь на причіпки жінки, він розплився в усмішці і знизав плечима, ніби показуючи дружині, що нічого не може вдіяти.

Світлана багато разів намагалася поговорити з чоловіком і поставити йому закид за цей факт, але Андрій сором’язливо ховав очі і відмахувався.

– Не слухай ти її, – бурчав у відповідь чоловік.

– Ну чи погоджуйся, і вона відчепиться.

Дружина у відповідь із засудженням хитала головою і ловила себе на думці, що Андрій не той чоловік, якого вона хотіла б бачити поруч.

Пара була одружена близько трьох років. Всі ці роки стосунки зі свекрухою були непогані, хоча Ірина Михайлівна була ще той «подарунок» і скрізь пхала свій ніс.

На всі її зауваження з приводу господарювання чи виховання сина Світлана натягнуто усміхалася і відповідала, що їх із чоловіком і так усе влаштовує.

Проте в останні пару місяців Ірина Михайлівна стала поводитись зовсім нестерпно.

Жінка відчула свою безкарність і пустилася в усі тяжкі, вирішивши, що їй дозволено не тільки чіплятися до невістки і відважувати в її бік різні зауваження.

Ірина Михайлівна не соромилася в словах і з кожним днем нахабніла все більше й більше.

Бачачи те, що заступитися за неї нікому, Світлана вирішила скоротити спілкування зі свекрухою.

Тепер Андрій відвідував матір один. Він міг виїхати у вихідний з самого ранку і повернутися лише надвечір.

Якось чоловік повернувся від матері в глибокому збентеженні. Світлана відразу зрозуміла, що він намагається налаштуватися на серйозну розмову.

Однак чоловік чомусь тягнув і ходив навкруги, не наважуючись заговорити з дружиною.

– Андрію, щось сталося? – Помітивши його замішання, поцікавилася Світлана.

– Ні. Просто є до тебе прохання невелике. Ти тільки нічого такого не подумай, – чоловік повільно опустився на диван поряд із дружиною.

Жінка підняла на чоловіка здивований погляд, намагаючись зрозуміти, про що таке може попросити її Андрій.

– Загалом, мама тут дещо хоче, – чоловік почав чухати спітнілу потилицю.

– Що?

– Вона сказала, що Денис не схожий на мене.

Світла голосно проковтнула ком, і розгублено дивилася на Андрія.

Жінка повірити не могла в те, що свекруха додумалася таке сказати і практично прямим текстом звинуватити невістки у зраді.

– Ні, я, звичайно, сказав їй, що вона помиляється, – зам’явся чоловік, розуміючи, в яку незручну ситуацію він потрапив.

У кімнаті запанувала тиша, в якій було чути, як у сусідній кімнаті сопе дитина.

– Світлано, давай зробимо тест? – винно попросив Андрій.

– Тест? Ти не віриш, що Денис твій син?

– Надривним голосом запитала жінка.

– Як ти можеш слухати свою матір?

Світлана закрила обличчя руками і, не стримавшись, заплакала. Вона щойно усвідомила, що її чоловік дозволив своїй матері зруйнувати їхню родину.

– Ні, я знаю, що Денис мій син! – роздратовано вигукнув чоловік.

– Просто це для того, щоб мати заспокоїлася. Ти знаєш, що вона не відстане.

– Ти ніколи не міг поставити її на місце!

– Світлана схопилася з місця.

– Що вона придумає наступного разу? Мій син не робитиме жодного тесту!

– Чому? Якщо тобі, справді, нема чого приховувати, – несподівано промовив Андрій і розвів руками.

– Я не вірю, що ти міг це сказати! – вигукнула Світлана.

– Твоя поведінка мене наштовхує на думки, що мама може мати рацію, – промовив Андрій.

Світлана з неприязню глянула на чоловіка. Їй хотілося послати його подалі, зібрати речі і разом з дитиною виїхати до своїх батьків.

Проте, взявши себе в руки, вона підняла понгляд на чоловіка і промовила:

– Добре, ми зробимо тест.

– Ну ось бачиш, – Андрій задоволено потер спітнілі долоні.

– Зробимо, і мама заспокоїться.

Наступного дня молода сім’я вирушила складати тест. З ними разом напросилась і свекруха.

Вона з тріумфальним виглядом оглянула невістку, ніби була впевнена у своїй правоті і в тому, що тест не покаже спорідненість сина з онуком.

Ірина Михайлівна не просто так останнім часом налаштовувала Андрія проти Світлани, бажаючи зруйнувати молоду сім’ю.

Вона вважала, що почала сильно здавати і їй потрібен той, хто доглядатиме за нею і коротатиме залишки днів.

А крім сина, у жінки нікого не було, ця місія була покладена на нього.

П’ять днів Світлана перебувала в очікуванні на результат тесту.

Вона й так знала, яким він буде, але саме цей папірець мав змінити її життя.

До того ж разом із цим жінка приготувала чоловікові великий сюрприз.

Дочекавшись призначеного часу, жінка вирушила за результатом.

Світлана навіть не стала розкривати конверт. Вона привезла його додому і простягла Андрію разом із стосом паперів.

– Що це? – Чоловік розгублено дивився на першу сторінку.

– Тест та документи на розлучення, – рішуче відповіла Світлана.

– Яке розлучення? Про що ти говориш? У нас все було добре! – Андрій, здавалося, не розумів, чому дружина раптом вирішила розлучитися.

– Ні не було. Якщо тільки тобі, – уточнила жінка. – Тепер стане добре і твоїй мамі.

Андрій недовірливо примружив очі і розкрив конверт із результатами тесту.

Він раптом вирішив, що дитина точно не його, і Світлана, щоб не соромитися, вирішила від нього піти.

Проте результат підтвердив протилежне. Це ще більше змусило його розгубитись.

– Чому?

– Тому що мені потрібен поряд чоловік, який заступатиметься за мене та мого сина, а не виконуватиме бажанням своєї матері. Я вже зібрала речі, – холодно промовила Світлана.

Андрій спочатку хотів повернути дружину та сина, але, поговоривши з матір’ю, різко передумав.

Ірина Михайлівна переконала його в тому, що вибачатися перед Світланою – остання справа.

Через місяць пару розвели, і тепер чоловік мав щомісяця виплачувати синові аліменти.