У нас із чоловіком по сину від перших шлюбів. Син чоловіка, Савелій, живе з матір’ю. Мій син живе на два будинки — кілька місяців у мене, місяць у батька. Колишній чоловік – вахтовик. Коли він удома, син із ним. Аліменти я отримую щомісяця.

Ми з чоловіком винаймаємо трикімнатну квартиру. У чоловіка є двокімнатна, але вона знаходиться в вкрай невдалому районі, тому він її здає.

У мене є половина двокімнатної, друга половина належить моїй сестрі, там вона й проживає. У орендованій трикімнатній квартирі дві спальні та прохідна вітальня.

Наша спальня, та спальня сина. Якщо Савелій приїжджає, то спить на дивані у вітальні, навіть у тому випадку, якщо мій син у тата, і його кімната вільна.

Живемо не без скандалів. Іноді відзначиться Савелій, іноді його мати, та її група підтримки. Група підтримки – сім’я мого чоловіка!

Вони вважають, що чоловік не мав підстав для розлучення, а його знайомство зі мною і подальше одруження – це велика помилка!

До Савелія чоловік поблажливий. Вчить його відрізняти нав’язану думку, від його власної. Навчає працювати руками. Записав на шахи, сам сплачує, Савелій ходить на заняття, ними задоволений.

Якби не часте втручання третіх осіб, то відносини між чоловіком та його сином були б зовсім відмінні. Слід зазначити, що син чоловіка рідко відкидає можливість схитрувати.

Помітила, що до матері та інших родичів він прислухається, або вдає, що прислухається, коли йому це вигідно.

Нещодавно чоловік купив новий комп’ютер. Той, яким користувався раніше, віддав моєму синові. Поставили комп’ютер у синову кімнату, попередньо почистивши пам’ять і помінявши колонки, мишку, та клавіатуру. Савелій має ноутбук, чоловік дарував йому кілька років тому.

Коли новий комп’ютер купили, а старий поставили в кімнаті сина, до нас приїхав Савелій. Про комп’ютер дізнався, але нічого не сказав. Побувавши вдома з матір’ю, Савелій знову приїхав до нас, але вже з претензією:

– Тату, ти ж обіцяв, що віддаси мені свій комп’ютер, коли купиш новий.

Чоловік замислився, чи говорив щось подібне? Думав, думав, згадував і дійшов висновку, що такого не було.

– Коли я тобі обіцяв? — спитав чоловік у Савелія.
– Не мені. Ти це бабусі казав.

З матір’ю чоловік, тим більше нічого подібного не обговорював. Чоловік знає, що будь-яка крихта інформації буде вивернута і використана проти нього. Тому, він ніколи не обговорює з матір’ю гроші, заплановані покупки, мене, та мого сина.

– Бабуся це вигадала. Не знаю, хто і що їй казав. А ти більше слухай бабусю!
– Шкода… Я хотів би комп’ютер, – засмутився Савелій.

Це була вистава. Савелій, якому особисто ніхто нічого не обіцяв, використав слова бабусі, як спробу вициганити комп’ютер. Я вже казала, що хлопчик хитренький. Вийшло б – добре, не вийшло – нічого страшного!

– У тебе є комп’ютер. Ноутбук. Живи та радуйся, – сказав чоловік Савелію.

Мати та колишня дружина чоловіка були обурені тим, що «старий» комп’ютер чоловік віддав не своєму синові, а моєму. Свекруха навіть дзвонила. Що вона казала, не знаю. Я лише чоловіка чула.

– Не розумію, про що тут можна говорити. Новий комп’ютер був куплений на наші із дружиною гроші. Якщо ти пам’ятаєш, то я одружений, і у нас із дружиною загальний сімейний бюджет.

– Віддав тому, кому вважав за потрібне. Савелій має комп’ютер! Решта, не ваша справа! Ні, мамо, не твоя, а не ваша! Я знаю про ваш колективний розум!

– Хочете порадувати Савелія, купіть йому комп’ютер. Не повинні? А чому я повинен? І що, що я батько? Ви також не незнайомці з вулиці.

– Мамо, порадуй онука! Не хочеш? Не повинна? Ну що, мамо, хрінова значить ти бабуся! Так-так, я теж хріновий батько. Так, не пощастило Саві! Ще щось?

Взагалі комп’ютер став далеко не першим приводом для обурення. Коли мій син ще ходив у садок до випускної групи, колишній мій чоловік дав нам гроші на відпочинок.

Я вже була одружена з нинішнім чоловіком, ми поїхали втрьох, бо чоловік сам сплатив за квитки на потяг для себе. Просто йому пощастило, що його колега погодився махнутися з ним відпустками.

Інакше, ми з сином поїхали б удвох. Можна сказати, що чоловікові трапилася така нагода, щоб поїхати з нами. Савелій навчався, бо саме розпочався навчальний рік.

З’їздили ми утрьох у відпустку. І почалося: “Чому чоловік мого сина на море звозив, а свого навіть не подумав узяти?” Чоловікові дзвонила мати, а колишня дружина надрукувала гнівне повідомлення.

Чоловік цим ненормальним відповів, що я з сином квитки купляли самі, порадив їм брати з мене приклад. Вони його знову почали таврувати поганим батьком.

Він знову віддзеркалив звинувачення: погана бабуся, бо рідного онука на море звозити не може, та й мати така ж, з тієї ж причини.

У них чомусь завжди так: вони щось для Савелія зробити чи купити не можуть – це нормально, а якщо мій чоловік не може зробити те саме, він відразу стає поганим батьком!

Через кімнату також розбирання були. Як це? У мого сина окрема кімната, а Савелію виділили диван у вітальні? Відповідь проста і логічна: син з нами живе, а Савелій приїжджає в гості!

– Добре, мамо. Ми закриємо дитячу кімнату на замок, щоб нікому не було прикро. Обидва спатимуть на дивані у вітальні, — сказав чоловік матері, коли вона дзвонила, та обурювалася.

– Що ти пропонуєш? Ще одну кімнату прибудувати? Чи, квартиру більшу винайняти? Добре. Але ж ти перша. В тебе однокімнатна квартира.

– Коли у твоїй квартирі з’явиться окрема кімната для онука, тоді й поговоримо! Та й що, що ти бабуся, а не мати. Онук у гості їздить? Їздить. Де спить? З тобою в одній кімнаті? Так не можна!

На час візитів мого сина до папи, Савелій просився ночувати у його кімнаті.

– Уяви, що ти приїхав до нас у гості, а в цей час до твоєї мами приїхали гості з дитиною, і вона пустила його до тебе в кімнату. Сподобалося б тобі? — спитав чоловік у Савелія.

– Ні, – відповів Савелій.
– Синові моєї дружини теж не сподобається, якщо хтось перебуватиме в його кімнаті.

У всьому Савелія утискаємо: кімнати немає, у відпустку не взяли, комп’ютер не віддали, грошей не даємо! Аліменти чоловік платить, речі синові купує!

Гроші колишній дружині не дає – це про гроші на відпустки, літні табори, покупку меблів, ремонт у його кімнаті.

Чоловік згоден купити те саме ліжко, але сам, а не давати гроші колишній дружині на ліжко для Савелія.

Кілька разів було таке, що чоловік давав гроші, а зроблено нічого не було. На ремонт п’ятнадцять тисяч давав, у результаті ні ремонту, ні грошей.

– На сина витратила, бо від тебе допомоги, як від козла молока! – Заявила мати Савелія.

Ще, якось, чоловік видав колишній дружині десять тисяч на модне ліжко для Савелія. Ліжко куплено не було. Чоловік запам’ятав, що не можна давати гроші колишній дружині в руки. Щось треба?

Він сам купить, якщо буде потрібно. Реально потрібно! Аліментами мати Савелія розпоряджається на свій розсуд, так і має бути. А ось за додаткові цільові покупки, понад аліменти, вона зобов’язана звітувати.

Мій колишній чоловік про аліменти не питає. Але якщо дав гроші безпосередньо на відпочинок, то син їде відпочивати. Якщо дав гроші на збори до школи, то я йду, та збираю сина до школи.

Жодного разу такого не було, щоб колишній чоловік дав гроші на конкретну потребу дитини, а я їх витратила на щось інше. Вважаю, це питання довіри та подяки. Не хочу псувати стосунки з колишнім чоловіком.

Мати Савелія одна, чоловіка в неї немає. Припускаю, що моя дорога свекруха активно підживлює мрії та надії цієї бідної жінки: чоловік обов’язково мене покине і повернеться до неї.

Свекруха неодноразово про це чоловікові прямо заявляла: треба кинути мене і повернутися до колишньої. Чоловік у таких випадках починає сватати матері її старого сусіда:

– Вийдеш заміж, овдовієш, залишиться в спадщину квартира. Чому не хочеш? Чому? Син тобі поганого не порадить, чи ти вважаєш інакше?

Або за сантехніка сватає, який вже років тридцять обслуговує будинок свекрухи:

– Сантехніки завжди потрібні, завжди при шабашках. Не позіхай, мамо, хороший неодружений мужик, рукатий, тобі якраз такий потрібен!

– Що означає сама вирішиш? Ти скільки років одна? Чи багато навирішувала? Давай, не позіхай. Зараз йому подзвоню, скажу, що в тебе кран капає, завтра чекай!

Свекрусі та матері Савелія своїм життям зайнятися б! Замість того, щоб язиками чухати, могли б свіжим повітрям дихати, чи в’язати навчитися, відпочивати, або відвідувати музеї.

Вони й самі спокійно не живуть, Савелія смикають, та й нам завжди настрій псують своїми причіпками! Дістали вже!

КІНЕЦЬ.