Ще з університетських років почала працювати, щоб мати своє житло, бо я сирота і сподіватись не маю на кого. Взяла іпотеку і працювала без вихідних, щоб мати свою квартиру, чого й досягла.

На роботі познайомилась з Ігорем, а за пів року ми одружились. Стали жити в мене. Ігор хороший чоловік, єдине, що він всю свою зарплату віддає мамі. Я не проти того, щоб допомагати батькам, але ж не все віддавати. До того ж у нас кредит на машину.

Свекруха сама працює, але витрачає гроші так, що їй не вистачає зарплатні і вимагає, щоб Ігор їй допомагав, він так і робить.

Мало того ми оплатили свекрусі ремонт в її квартирі та купили нові меблі. Комунальні послуги постійно оплачували ми і купували продукти.

Я завагітніла і за дев’ять місяців у нас народився син. Разом вирішили, що в декрет піде чоловік, а я працюватиму, бо у мене більша зарплата.

Я стала працювати, а чоловік з дитиною. Гроші свекрусі я перестала давати, а лише Ігорю на його потреби. Та згодрм з’ясувалось, що він і далі фінансує свою маму, але тепер з моєї кишені. Чоловік пообіцяв мамі відпочинок в Єгипті, бо вона заслужила на відпочинок. Гроші він збирався дати ті, які в нас були заощаджені.

Я, як про це довідалась, відразу прикрила цю благодійність, що не влаштовує свекруху.

– Мені потрібні гроші. Ігор обіцяв оплатити поїздку в Єгипет – з криком влетіла до нас Ірина Іванівна.

– У нас мала дитинка, кредит і лише я працюю, тому ми не маємо можливості вам допомагати. На себе саму можете заробити – кажу.

– Ти до мене рот не відкривай. Як я сказала, так і має бути. До того ж мій син сидить з твоєю дитиною, тому ти мені винна. Мусиш за це платити. Я заслужила, щоб побачити світ і відпочити по королівськи, тож виконуй обіцянку.

– Ігор батько дитини і сидить зі своїм сином, тому не треба вигадувати різну дурню.

Ірина Іванівна поскандалила і пішла. Тоді ж Ігор почав сварку:

– Сама сідай із сином вдома, якщо не можеш моїй мамі допомогти, а я на роботу піду і даватиму мамі гроші.

– У тебе є своя сім’я, а мама може сама себе забезпечити – кажу.

– В тебе немає батьків, тому таке говориш. Ніколи не зрозумієш, що таке сім’я.

Після почутого, я вирішила, що подам на розлучення. Не потрібен мені чоловік, для якого сім’я – це щось другорядне. Для Ігоря мама на першому місці.

Заощаджень мені на перший час вистачить, а тоді сина віддам в садочок, а сама й далі працюватиму.

Як вважаєте хто з нас правий?

Що б робили ви?