З мамою мого чоловіка Дмитра непросто мати справу. У неї досить складний характер і її дуже складно у чомусь переконати. У неї двоє дітей, син, мій чоловік Дмитро, та дочка.

Останнім часом вона ніби живе лише для себе і відмовляється допомагати своїй дочці, незважаючи на те, що дочка бореться за місце під сонцем. Моя золовка нещодавно сама стала мамою, і в неї нелегке життя. Вона має маленьку дитину, а чоловік працює з ранку до ночі.

Вони живуть на орендованій квартирі і мають платити великі гроші щомісяця. Незважаючи на все це, моя свекруха ніколи не біжить допомагати дочці і не пропонує жодної підтримки.

Не те щоб у неї не було ресурсів, щоб допомогти… Вона успадкувала дві квартири: одну від батьків, а іншу – від старшої сестри, яка не мала дітей. Проте свекруха здає обидві квартири, а гроші лишає собі. Вона витрачає їх на гарні салони краси, дорогі речі та якісні продукти.

Щороку вона їздить на море та до санаторію, веде дуже активний спосіб життя. Коли хтось із рідних робить застереження свекрусі, вона виправдовується тим, що хоче добре жити в старості і побачити те хороше життя, якого не бачила в молодості.

Мої діти вже навчаються у середній школі, і я хочу дати їм гарну освіту на майбутнє. Однак зараз у нас не так багато грошей і все, що ми заробляємо, йде на предмети першої необхідності.

Я попросила чоловіка щомісяця просити у матері певну суму, щоби ми могли платити репетиторам наших дітей. Але свекруха відмовила нам і сказала, що якщо діти погано навчаються, то й вища освіта їм загалом і не потрібна.

Мені важко зрозуміти логіку моєї свекрухи. Вона має кошти, щоб допомогти своїй сім’ї, але вона воліє цього не робити. Розчаровує те, що вона живе своїм життям, тоді як її власні діти та онуки ледве зводять кінці з кінцями.

КІНЕЦЬ.