На день народження свекрухи ми трохи запізнилися через пробки. Запрошені були тільки ми та два молодші брати чоловіка з сім’ями. Невістки за столом якось косо поглядали на нас, але я не звернула на це уваги. А треба було тоді зрозуміти, що тут була змова. Від батьків свекрухи дістався будинок у селі.

На будинок знайшовся покупець, котрий давав хорошу ціну. І поки ми добиралися, без нас обговорювалося питання про поділ цих грошей.

Свекруха до мене завжди ставилася добре, та й я була до неї з усією душею. Важко було уявити, щоб свекруха піддалася на чиїсь умовляння і виявилася несправедливою до нас.

Але так воно й сталося. Свекруха сама нам заявила, що вирішила поділити гроші між молодшими братами чоловіка, а нам не належало нічого.

Зрозуміти таке рішення було непросто і ми попросили пояснити, з чого раптом така несnраведливість. Виявилося, що з погляду свекрухи, вона прагнула виключно справедливості. У Колі немає своєї квартири, Мишко з Оленою чекають дитину, а ми ні чого не потребуємо.

Можна подумати, чи цю квартиру нам Євдокія Семенівна подарувала, чи вона впала нам на голову. Квартиру ми взяли в іпотеку і за неї ще платити і платити, тому спадщина зараз була б дуже доречною.

І тут Коліна дружина заявляє, що нам не слід було залазити у борrи. Це просто приголомшливо: людина, яка ніколи не працювала, і тільки і вміє, що доглядати за собою, буде вчити нас розуму.

Звичайно, вийшов сkандал. Чоловік висловив жа ль з приводу рішення матері та сказав, що мири тися з таким станом справ він не має наміру. Якщо свекруха не змінить свого рішення, то нам доведеться позиватися.

Комусь може здатися, що ми пересва рилися через гроші, але це не так. Можливо, у нас матеріальне становище краще, ніж у інших, але ми тяжко працюємо і цілком заслужили свій достаток. Хіба справедливо, коли батьки роблять різницю між своїми дітьми?

КІНЕЦЬ.