Свекруха запропонувала нам із дітьми пожити в неї на час ремонту. Але ми протрималися в її будинку рівно добу

Ми з чоловіком нещодавно взяли в іпотеку квартиру. У старому будинку, з «бабусиним» ремонтом, але досить простору. Саме те, що потрібно для сім’ї з двома дітьми – кожному по кімнаті.

До цього ми жили у двокімнатній. Дітям було не дуже комфортно в одному приміщенні, все-таки вже виросли – доньці 15 років, синові – 13. А мені дуже хотілося простору кухню. І моя мрія, нарешті збулася.

На час ремонту ми хотіли зняти квартиру. Але свекруха люб’язно погодилася прихистити нас у себе. Вона жила за десять хвилин їзди від міста у великому будинку. Ніколи б не подумала, що все це обернеться скандалом. Адже до цього ми часто залишалися в будинку свекрухи на ніч.

Спочатку матері чоловіка не сподобалося, що ми привезли із собою багато речей. Побачивши, що слідом за нашою машиною на подвір’я заїхав мікроавтобус і вантажники почали вивантажувати коробки, вона злетіла руками і запричитала:

– Куди це все? У мене місця немає. Ви що мені весь будинок змусити хочете? Ми так не домовлялися!

Чоловік здивовано подивився на неї і сказав:

– Мам, ну де ми речі то залишимо? Зі старої квартири з’їхали вже. У новій ремонт триває. Не переживай, я коробки в гараж перенесу.

Свекруха начебто заспокоїлася, але потім переключилася на мене:

– Ну що, господиня, давай на кухню. Вечеря сама себе не приготує. Ви продукти купили?

Цього разу здивувалася вже я. Знаючи, що ми цілий день збирали й пакували речі, частину з них перевезли на нову квартиру, частину сюди, вона не спромоглася приготувати нам вечерю. Я не кажу про якийсь шикарно накритий стіл. Але щось елементарне можна було зробити. Зварити картоплі, посмажити курку чи котлет.

Але найбільше мене вразило питання про продукти. Свекруха давно була на пенсії, тож чоловік завжди переказував їй гроші, щоб жити було легше. Невже частину з них не можна було витратити на вечерю для всіх нас? Звісно, поки ми житимемо в неї, ми будемо самі все купувати. Але сьогодні було зовсім не до цього.

Я не стала сперечатися зі свекрухою. На це просто не було сил. Я зітхнула і вирушила на кухню. У холодильнику було напрочуд порожньо. Хоча зазвичай там був продуктовий достаток. У мене навіть склалося враження, що свекруха готувалася до нашого переїзду і не стала нічого купувати.

Я зварила макарони. Знайшла в морозилці котлети, які колись купувала сама. І приготувала нехитру вечерю. Спати ми лягли практично без сил. Тішила тільки одна думка: завтра ще один вихідний, а значить можна буде виспатися.

Але виспатися нам не вдалося. Мені снився сон, ніби на мене нападає зграя бджіл, а я намагаюся від них втекти. Я розплющила очі і побачила, що в нашій тимчасовій кімнаті свекруха пилососить килим. Слідом за мною прокинувся чоловік. Він уставився на матір, а потім сказав те, що я найменше очікувала від нього почути:

– Мам, ти з глузду з’їхала? Неділя, 8 година ранку.

Раніше він ніколи не дозволяв собі таких виразів на адресу матері. Свекруха підібгала губи. Трохи помовчала, а потім суворо сказала:

– Милі мої. Ви в моєму домі. І не в гостях, а будете тут жити кілька місяців. І жити ви будете за моїми правилами.

Вона продовжила пилососити. Сон у нас, звісно, пропав. Настрою теж не було. Я пішла готувати сніданок. Свекруха, закінчивши зі справами, сиділа на кухні й пильно дивилася за тим, що я роблю, супроводжуючи це коментарями:

– Куди ти ллєш стільки молока в кашу? Підбілила трохи, решту водою розбавь. Вас четверо. Я на вас не напокупаюся.

Я пильно подивилася на неї. І відповіла:

– Ми мало грошей вам даємо? Вам на молоко не вистачає? Я ж ще вчора сказала, що поїду і куплю продукти.

Свекруха проігнорувала моє запитання і продовжила:

– Закінчуй зі сніданком. Чекаю тебе на городі. Справ повно. І внучку буди. Нехай допомагає.

Усередині мене почала закипати злість. Я завжди тактовно розмовляла зі свекрухою. Але те, що вона говорила зараз, було вже явно зайвим. Я вимкнула плиту, сіла навпроти свекрухи і спокійним голосом сказала:

– Ми обговорили тему городу кілька років тому. Я не працюю на ваших грядках. І нічого не беру з них. Усі овочі та ягоди ми купуємо на ринку. Моя дочка теж не піде на город. Вона підліток. У неї канікули. Нехай відпочиває. Свекруха дивилася на мене з неприхованою злістю. Куточки її губ тремтіли. Вона практично прошипіла у відповідь:

– Ви в моєму домі. Я економлю ваші гроші. Вам не довелося знімати квартиру на час ремонту. Будь добра робити все, що я прошу.

Я з усмішкою відповіла:

– Так ви не просите. Ви вимагаєте. Терпіти таке ставлення я не буду.

Вона щось кричала мені в спину про відсутність подяки. Але я її не слухала. Кинула сніданок. Недопиту каву і пішла будити дітей. Чоловік, на диво, швидко погодився виїхати. Мабуть, йому не сподобався ранній підйом.

Ми зняли готель на добу, а наступного дня знайшли квартиру. Краще вже витратити більше грошей. Але жити спокійним і звичним життям.

КІНЕЦЬ.