Моя свекруха завжди мала звичку втручатися в наші сімейні справи і давати непрохані поради, що мене сильно дратувало. Незважаючи на моє небажання прислухатися до її порад, вона вважала, що без неї нам просто не вижити.

Нині ми з чоловіком живемо у моїй квартирі, яку батьки подарували мені на 18-річчя. Однак, оскільки ми чекали на дитину, нам потрібно було більше місця, і ми планували накопичити на іпотеку.

Ми вирішили здавати мою квартиру в оренду, щоби легше було щомісяця сплачувати внески. Це було рішення, з яким ми всі погодилися – окрім, звичайно, моєї свекрухи.

Вона запропонувала продати мою квартиру, щоб сплатити за початковий внесок за новий будинок, але я відмовилася.

Я пояснила їй, що квартира — це мій запасний варіант, і я не хочу з нею розлучатися. Вона не поставилася до мого рішення з розумінням і продовжувала тиснути на мене.

Дійшло навіть до того, що мені довелося залучити до розмови чоловіка.

Свекруха не вгамовувалась і при кожній нашій зустрічі заводила розмову про квартиру.

Їй зрештою вдалося переконати мого чоловіка, що продаж квартири – це хороша ідея. Але я стояла на своєму, розуміючи, що квартира – це цінний актив для майбутнього нашої родини.

Навіть якби свекруха, а за нею і чоловік, пригрозили б мені розлученням, я не зрушила б з місця. Я не хотіла ризикувати і втрачати свою подушку безпеки лише задля того, щоб заспокоїти її.

Ніхто не знає, яка ще божевільна ідея може спасти їй на думку. А квартира завжди підтримуватиме мене та мою родину.

КІНЕЦЬ.