Є така категорія жінок, які все життя немов застебнуті на всі ґудзики: пряма спина, зачіска, доглянуте обличчя і стильний одяг у будь-який час доби. Прямо спадкоємиці англійської королівської сім’ї, не менше!

А мені завжди було незрозуміло – навіщо все це? Заради власного чоловіка? Але якщо він не любить і не цінує дружину такою, яка вона є, то ніякі хитрощі не допоможуть. Мені весь час хочеться сказати таким жінкам, що їм пора вже розслабитися і жити собі на втіху.

Я і Славу свого полюбила за те, що з ним не потрібно прикидатися. Ми познайомилися ще на моїй першій роботі – на корпоративі: зіткнулися випадково, і я пролила червоне вино на блакитну сукню.

Ну і що? Теж мені, трагедія! Я зняла з ялинки пухнасту блискучу гірлянду і просто зав’язала її на грудях, закривши пляму. Чоловік каже, що ось цією легкістю і простотою у ставленні до всяких побутових дрібниць я його і підкорила.

Зараз у нас зі Славіком ростуть дві чудові доньки, все добре. Єдина людина, кому всі ці роки не дає спокою моя безтурботність і наше сімейне щастя загалом – це мама чоловіка.

Треба зазначити, що Марина Геннадіївна є повною моєю протилежністю. Мама чоловіка у свої майже 67 років досі скрізь ходить на підборах, із зачіскою і, здається, сміття не піде викидати з ненафарбованими губами.

Я ж і в побуті, і на людях віддаю перевагу природності. Макіяж у мене завжди скромний, одягаюся я в комфортний одяг, а підбори вже років сім не одягала. І почуваюся при цьому чудово!

І якщо раніше свекруха тільки бурчала, то зараз перейшла у відкритий наступ.

– Людо, ти мене вибач за відвертість, але ти взагалі помічаєш, що набрала вагу за останні роки? – поставила мені якось свекруха неприємне запитання.

Так, після народження другої доньки чотири роки тому я набрала більше десяти кілограмів. Ну і що? Мені вони не заважають, а чоловік мене і такою любить.

– А чому вас моя зайва вага турбує? Мені комфортно в такій формі, а Славу все влаштовує. Зараз не ті часи, щоб усіх під стандарти моделей підганяти, – відповіла я на запитання Марини Геннадіївни.

– Люба моя, я не хочу тебе засмучувати, але що б ваше покоління собі там у голові не напридумувало, реальність ви не в силах змінити. Чоловіки завжди залишаться чоловіками і обиратимуть струнких і красивих. Загалом, якщо не хочеш втратити чоловіка, то не будеш ходити по дому в його розтягнутих футболках і цьому жахливому халаті. Візьми себе вже в руки! Просто дивитися неприємно! – скривилася свекруха.

Я, зрозуміло, такі образи терпіти не стала і висловила цьому сушеному оселедцю все, що думаю про її натужне бажання молодо виглядати навіть на пенсії.

– Робота над собою не знає ні віку, ні вихідних. Тобі цього не зрозуміти. Зате я ось точно знаю, що чоловік мені жодного разу не зраджував. А ти можеш у цьому бути впевнена, ходячи в такому неохайному вигляді? Я ось нещодавно бачила Славу в товаристві якоїсь молодої дівчини. Він сказав, що це колега. От і думай, – по-зміїному посміхнулася мати чоловіка і пішла геть.

Я просто місця собі не знаходила після цієї розмови. От уміє ж свекруха в душу напаскудити!

Ні, у Славі я впевнена на сто відсотків. Бо якщо почну сумніватися, то все – назад дороги не буде.

Ця відьма могла й прибрехати, щоб мене образити!

Я не настільки наївна, щоб не розуміти – час минає, почуття злегка притупляються. Ми з чоловіком разом уже понад десять років, а це серйозний термін. Тому я вважаю, що Слава, звісно, може і подивитися на когось, і навіть злегка пофліртувати, але ніколи мене не зрадить. У нас же дві доньки!

Я зі свекрухою взагалі не згодна. Якщо людині влаштовувати свято щодня, то ж це набридне – вона перестане дивуватися. Це рівносильно поїданню торта або якихось делікатесів у щоденному режимі – втрачається новизна відчуттів.

А якщо я щодня така ось повсякденна – в халаті, футболках, піжамі – то рідкісні моменти, коли я вбираюся або надягаю еротичну білизну, будуть цінуватися ще вище. Чоловік ці дні чекатиме, як свята!

КІНЕЦЬ.