Як завжди, у спокійний вечір вихідного дня Катя з Тарасом вирішили нарешті присвятити час собі та подивитись якийсь цікавий фільм, випити вина та поїсти фруктів. Син не заважав, бо спокійно грався собі конструктором у дитячій.

Аж раптом ідилію перервав стук у двері. Коли Катерина підійшла до дверного вічка, то жахнулась. На порозі стояла свекруха. Відчинила:

– Привіт, невісточко – почала розмову матір чоловіка, вже заходячи у квартиру.

– Доброго вечора, Антоніно Миколаївно. А ви чого так пізно? І чому не попередили, що приїдете? Ми б підготувались – здивовано продовжувала Катя.

– Та я оце вирішила сюрприз такий вам зробити. Бачиш, які великі валізи маю. В одній із них для вас подаруночки.

Катерина взагалі не могла зрозуміти, що відбувається, але свекруху запросила до кімнати. Поставила відразу чайник. А сама жіночка почала виймати із сумок якісь пироги, булки, консервації.

– Ось, все, що я привезла до столу подавай. Ми будемо святкувати дуже хорошу подію. Річ у тім, що я свій будинок продала. Тепер можу сміливо жити з вами і допомагати чим треба. Ви ж не проти?

Катя мало свідомість не втратила. Вона поняття не мала, що на це відповісти. Ніхто не очікував такого повороту подій. В той час Тарас також сидів у повному шоці і слова не міг сказати:

– Ну і чого ви роти повідкривали? Незадоволені чи що? – запитала ще раз жінка.

Тоді в розмову вступив Тарас:

– А ви точно хочете з нами жити? – запитав він.

– Так, звичайно. Нарешті вам квартиру приберу, все зробимо до ладу. У дитячій уже завтра шпалери здеремо і будемо нові клеїти. Вже мовчу про ці жахливі штори у вітальні.

Подружжя навіть не знало, що відповісти і як реагувати. Це було справжнє потрясіння. Тоді Антоніна Миколаївна усміхнулася та продовжила:

– А ви чого очі витріщили? Я пожартувала, видихніть. А терпіти таки вам мене доведеться, бо я нашому університеті зустріч випускників у неділю, а у вихідні дні з нашого села транспорт не їздить. Тому завтра, Катю, маємо час піти по магазинах та нову сукенку підібрати. А то ми вже давно не бачились, мушу на колишніх одногрупників справити враження.

Катерина аж на диван присіла. Раніше вона би не дуже рада була свекрусі на три дні, але після того жарту, цих три дні здаються полегшенням. Ніколи вона і уявити не могла, що Антоніна Миколаївна така жартівниця.

КІНЕЦЬ.