Ліда була заміжня за Артемом. Артем єдиний син Ольги Сергіївни. Коли вони одружилися, Ліда вже була на четвертому місяці ваrітності. Свекруха прийняла її добре, до їхнього шлюбу поставилася з розумінням. Вони влаштували маленьке весілля, відзначили з близькими.

Ліда мала важку ваrітність, і пологи пішли негладко. Наро дилася дівчинка, назвали Сонею. Вона була слабенька і часто хворіла. Ліді доводилося часто бувати в лі карів, адже доньці були потрібні масаж та інші процедури. Вона мала бути під постійним наглядом лікарів. Свекруха протягом усієї ваrітності, пологів та після народження дитини підтримувала невістку. Вона душі не чула у онучці. Після кожного походу до магазину приносила дещо для онуки.

— Подивися, яка мила сукня.

— Дякую, звичайно, але ви балуєте її. Яка за разунком ця сукня за місяць?

— Як ти не розумієш? Вона дівчинка, і вона моя єдина онука.

— Розумію, — відповіла Ліда з якоюсь іронією. Вона зібрала дитину, взяла коляску і спустилася на двір, погуляти. До них підійшов їхній сусід, Гнат Іванович. Він був приємним, підтягнутим чоловіком 60 років.

— Наша красуня прийшла, — сказав він, побачивши Ліду. Вони часто зустрічалися під час прогулянок, спілкувалися, розмовляли.

— Як справи? Які думки у Ольги щодо прописки? Гнат Іванович був самотнім чоловіком. Мав сина, який живе в іншій країні. Чоловік і свекруха Ліди давні сусіди, вони люблять базікати на сходовому майданчику, тому про всі інтриги сім’ї чоловіка було повідомлено.

— Вона все ще відмовляється, — відповіла Ліда. Свекруха відмовлялася прописати внучку у себе в квартирі. Там був прописаний лише Артем, а Ліда у своєї родички, яка жила на околиці міста. Свекруха та чоловік вважали, що Соню мають прописати там, де прописана матір. Але вони не хотіли врахувати те, що дитина має nроблеми зі здо ров’ям.

Ліда не може щотижня по кілька годин їхати на транспорті до полік лініки, або до майбутнього дитячого садка.

— Ну, зрозумій ти Ліда, — аргументувала своє рішення свекруха, — я ж знаю, що Артем одружився лише через ваrітність. Ви можете розлучитися, і тоді я не хочу мати справу із судом. Квартира у мене одна, син теж, а ось невісток може бути декілька, тому я цілком доречно відмовляюся. Ліда вийшла з дому, щоб свекруха не помітила її сльо зи. Її знову зустрів Гнат Іванович. Він спитав у Ліди, що трапилося, та розповіла.

— Слухай сюди, Лідо. Розлучайся з Артемом і вийди заміж за мене. У цій ситуації головне Сонечка. Я не вимагатиму від тебе нічого, але пропишу вас у себе. Ти знаєш, ти мені завжди подобалася. Я готовий забезпечувати тебе та Сонечку.

— Я подумаю, — відповіла Ліда. Вона хотіла прийняти цю пропозицію, адже чоловік не підтримував її в цьому питанні, і як говорила свекруха, одружився з дитиною. Та й щасливою її не назвеш, свекруха не дає спокою, погрожує розлученням.

КІНЕЦЬ.