Готуючись до весілля, я вже знала, що моя свекруха – не найдобріша і не найтактовніша людина. Однак те, що вона зробила на нашому весіллі, перевершило всі мuслимі межі.

Коли гості подарували нам конверти з грошима, моя свекруха одразу ж кинулася до сина, заявивши, що забирає всі отримані нами гроші, тому що її молодша дочка все ще потребує підтримки. Я була вкрай шокована і не могла нічого відповісти, оскільки стояла поруч з чоловіком і свекрухою. На щастя, мій чоловік, будучи добре вихованим, делікатно пояснив, що рішення про гроші ми повинні приймати разом, як пара, і що у нас є nлани на наш медовий місяць.

Це викликало вибух гніву з боку моєї свекрухи, яка влаштувала сцену на очах у наших гостей. На щастя, мій свекор втрутився, заспокоїв її і провів додому.

Я сподівалась, що такі інциденти більше ніколи не повторяться, але я помилялась. Коли ми повернулися з медового місяця, то виявили, що в нашій квартирі поміняли замки. З’ясувалось, що моя свекруха підселила до нас свою доньку, поки нас не було, і взяла на себе сміливість замкнути нашу оселю. Ця квартира була щедрuм подарунком від моїх батьків, коли я розпочала навчання в Києві, тому я була розлючена і шокована.

Нам довелося викликати майстра, щоб він взламав нашу власну квартиру, а всередині розташувалась сестра мого чоловіка, яка не знала, що сталося. Вона пояснила, що їхня мати сказала їй, що ми не проти, щоб вона там жила, і навіть попросила її змінити замки. Ми були обурені, але знали, що вона не винна, тому nопросили її піти і повернутися до своєї матері.

Мій чоловік влаштував скандал з матір’ю, висловлюючи свій гнів і стверджуючи, що вона не може втручатися в рішення нашої сім’ї і розпоряджатися нашою квартирою. Вона відповіла, що оскільки ми тепер одна сім’я, то вона має право приймати рішення щодо нашого майна. Я не могла більше цього mерпіти. Намагаючись зберігати спокій, я твердо пояснила їй, що квартира належить мені, і тільки я маю право вирішувати, хто може там жити. Вона демонстративно покинула нашу квартиру.

Після цього інциденту ми помирилися, але зустрічаємося mільки у них. Вона, здається, соромиться своїх дій і більше не приходить до нас додому. Але тепер я постійно чекаю від неї якогось підступу.

КІНЕЦЬ.