Свекруха у мене така діячка – трохи з чоловіком поблимали, а вона в нас квартиру майже не забрала. Ми своє, звичайно, повернули, але тепер мати чоловіка з нами не спілкується. Не скажу, що ми дуже засмучені. Її вчинку не зрозумів навіть власний син.

Ми з чоловіком розписалися близько двох років тому. Свого житла у нас на той момент не було, тому ми винаймали квартиру. Про кредит не думали.Через всі ці локдауни та політичну не стабільність було зовсім незрозуміло, що відбудеться завтра. Одна справа залишитися без орендованої квартири, тут є варіант пожити у батьків, а інша справа пролетіти з кредитом. Загалом ми вирішили почекати.

Гроші ми потихеньку відкладали, але не безпосередньо на квартиру, а взагалі, за ситуацією. Через нестабільність ми хапалися за будь-яку роботу, щоб зробити більше накопичень, поки є така можливість. Дуже не хотілося приповзти з проблемами до батьків. Це ж із сорому згоріти можна.

З роботою начебто стало стабільніше, ми почали замислюватися про кредит. Але мої батьки нас випередили, зробивши розкішний подарунок – подарувавши квартиру. Виявляється вони накопичували гроші з моменту мого народження.

Мою радість було чути, мабуть, на іншому кінці міста. Це було дуже зненацька, батьки ж діяли як партизани, все мовчки. Але їхній подарунок був дуже ефектний.

До нас відразу ж після переїзду зайшла свекруха, хоча новосілля ми поки що святкувати не збиралися. Прискіпливо облазила всі кути, подивилася все, процідила “непогано”. Більшого я не очікувала.

Ми ж із чоловіком вирішили, що справжнє новосілля справимо після відпустки. Так, ми зібралися у відпустку. Зрозуміло, гроші можна було б витратити й раціональніше, але дуже вже хотілося видихнути, викинути з голови переживання і хвилювання минулих років, щоб з новими силами відкрити новий розділ в житті.

Частину заощаджень ми витратили на облаштування квартири. Подекуди освіжили ремонт, замовили меблі, перевезли речі, які до цього зберігалися у батьків. Багато хто встиг зробити до від’їзду, але один магазин нас з доставкою підвів.

Замовляли диван та крісло, мали привезти прямо напередодні нашого від’їзду. Але передзвонили, сказали, що зможуть лише за три дні, проблеми у постачальника. Ми погодилися, а що робити? Довелося просити свекруху прийняти доставку.

Я б попросила своїх батьків, але вони поїхали на ювілей до родичів. Довелося залишати ключі свекрусі. Я вже подумки змирилася з тим, що вона переверне всі речі та скрізь залізе, але мені було все одно. Нічого кримінального вона не знайде, а причепитися може і на порожньому місці. Але на те, що вона провернула, я не чекала.

Ми з чоловіком добре відпочили та поверталися додому. Відпустка пройшла насичено, хотілося в душ і відлежуватись на дивані. Але на нас чекав сюрприз – у нашому будинку розташувалася сестра чоловіка з сім’єю. Зустріч була здивована.

Я відчинила двері своїм ключем, і побачила насторожене обличчя сестри чоловіка, яка стояла у коридорі з молодшим сином на руках. У кімнаті працював телевізор, а з кухні пахло їжею. І всі мовчать, головне.

Першим голос прорізався у мого чоловіка, який і поцікавився, що тут відбувається. Опущу всі моменти непорозуміння, нечітких питань та нервових смішків. Суть у тому, що у нашій квартирі оселилася сестра з чоловіком та двома дітьми.

Після нашого від’їзду свекруха прийшла до дочки та сказала, щоб та збирала речі – вони переїжджають до міста. Вони – це сестра чоловіка із сім’єю. Переїхати до міста із селища, в якому жила і сама свекруха, і її дочка з сім’єю, було давньою заповітною мрією сестри. Тут і школи, і дитсадки, і робота, і цивілізація. Але все ніяк не виходило, бо винаймати житло дорого, та й працював у сім’ї поки що тільки чоловік.

А тут приходить мама і заявляє, що вона домовилася із сином, що він поступиться на якийсь час нашою квартирою в користування сестрі. Нібито було вирішено, що її сім’я переїде на квартиру, а ми продовжимо накопичувати собі на кредит. У нас же ні кошеня, ні дитини, нам простіше.

Сестра братові спробувала зателефонувати, але той у відпустці вимкнув телефон. Вона вирішила, що мама брехати не стане, швидко зібрали речі, забрали у свекрухи ключі та вселилися, не вірячи своєму щастю. А тут ми повернулися. “Не чекали”.

Мене роздирав сміх і злість. Це ж треба ще здогадатися все так спритно провернути, та ще й у такі стислі терміни. Молодець свекруха, її енергію, та в мирну справу. Чоловік намагався зателефонувати мамі, але та щось не брала слухавку. Я порадила перенести розмову, а самим вирішити, що робити далі.

Зрозуміло, що нікому ми не поступалися квартирою. Та й з якої радості? Але й сестру звинувачувати нема за що, вона матері повірила, що логічно. Такими речами жартувати нормальна людина не стане. Але річ у тому, що сюди вони переїхали одним днем, а тепер їм потрібно винайняти квартиру і переїхати назад. А грошей у них зараз нема.

У мене голова вибухала від купи думок. Те, що на нас з чоловіком звалилося, це не те, чого хочеться після дороги. Але проблему треба було вирішувати. Сестра чоловіка перепрошувала і плакала, намагалася збирати речі, діти, відчуваючи напруженість матері, починали плакати. У мене закипав мозок.

У результаті ми всі вирішили заспокоїтись. З роботи повернувся чоловік сестри та ми сіли за стіл переговорів. По суті, родичі були не в курсі ситуації, вони просто повірили мамі. До них претензій жодних, вони дуже засмучені, перепрошували, що так вийшло, але зараз їм об’єктивно нікуди йти. Грошей на оренду житла в них просто немає.

Ми з чоловіком вирішили, що позичимо родичам гроші на оренду житла і дамо тиждень на його пошук та переїзд. З останнім допоможемо. Самі ж тиждень поживемо у моїх батьків, благо вони були не проти. Вони, звісно, були вражені такою ситуацією. Так ми вирішили кризову ситуацію, яку нам створила свекруха.

З нею таки вдалося поговорити, з’ясувати, що за дурість ударила їй у голову. Відповідь була проста, як три копійки. Вона не думала, що в нас вистачить нахабства вигнати сім’ю із двома дітьми. До того ж вона вважала, що квартира дісталася нам на халяву. От сестрі з дітьми потрібніше, а ми собі й на кредит накопичили б, була б потім ще одна квартира. Все одно нам робити нічого, дітей поки немає.

– Ніхто вас не змушував квартиру переписувати. Так би вона за вами й залишилася, просто зробили б добру справу, сестрі з племінниками допомогли. Дуже ви некрасиво вчинили, – сказала свекруха.

Мені здається, що у цієї жінки не все гаразд із головою. Тому що нормальній людині такі розклади б і на думку не спали. Ще й нас звинуватила в тому, що ми негарно вчинили. Типу, з нею тепер через нас дочка не спілкується. А може, не варто було її обманювати та так підставляти?

Ми, до речі, із сестрою чоловіка та її сім’єю продовжуємо нормально спілкуватися, у нас один до одного жодних претензій немає. А от зі свекрухою тепер не спілкується ні син, ні дочка.

Мені 26. Працюю програмістом. Займався різними спорами: Допилювання ігрових движків, веб-програмуванням, прикладним програмуванням. Є свої репозиторії на Гітхабі. Зараз навіть не шукаю клієнтів. Вони самі мене знаходять. Заробляю дуже непогано.

Їй було всього 15. Він на півроку старше. Вони зустрічалися 6 місяців. Рома був рідкісний козел, говорив, що любить, але зраджував …. Вона постійно дізнавалася про його зради, але дивлячись

Мій чоловік мріяв про ідеальну родину. Хотів зіграти шикарне весілля, а потім розпочати планувати батьківство. Я не була проти стати мамою. Але насправді все виходить не так просто, як у