Рік тому відійшла у вічність бабуся мого чоловіка, Інга Миколаївна. Їй було 82 роки. Вона була чудовою жінкою – енергійною та сучасною. Ми з чоловіком здуже любили її та цінували за доброту та турботу .

У неї був особливий зв’язок із нами, адже ми жили по сусідству. Вона завжди була поруч, готова допомогти в будь-який час. Бабуся була щедрою і дарувала нам багато подарунків. Вона обожнювала свою онуку, нашу доньку Настю, і проводила з нею багато часу, радуючи її різноманітними заняттями та іграми.

Інга Миколаївна залишила заповіт, який включав нас до списку спадкоємців. Бабуся заповіла квартиру, свої кошти онучці. Коли нотаріус почав читати заповіт, моя свекруха була приголомшена дізнавшись, що бабуся не залишила їй усієї спадщини . Їй заповідалася лише дача.

Галина Петрівна, мати мого чоловіка, входила до якоїсь релігіозної секти. Бабуся не схвалювала сектантські переконання своєї доньки, вони часто сварилися. Але ми завжди намагалися зберегти добрі стосунки іне дозволяли, щоб ці суперечності між впливали на нашу сім’ю.

Після візиту до нотаріуса свекруха разом із членами своєї секти почала шантажувати нас, стверджуючи, що вона володіє інформацією про “право успадкування” . Це створило неприємності та напруженість у нашій родині, але ми вирішили не піддаватися їхнім погрозам.

Ми з чоловіком вирішили звернутися до юристів і захистити права нашої родини. Після деяких юридичних консультацій ми змогли захистити наші права та інтереси в заповіті бабусі. Не думали ми, що через цей спадок буде так

Бабуся Інга завжди житиме в наших серцях і ми пам’ятатимемо її як чудову жінку, яка вклала багато любові та турботи в наше життя. Спадщина, яку вона залишила нам, не тільки матеріальна, а й духовна – це приклад, якою має бути справжня бабуся.

КІНЕЦЬ.