Після того, як я вийшла заміж за Миколу, у мене завжди були хороші відносини з його батьками. Вони завжди гідно поводились та не заважали нам жити власним життям. Приходили в гості, зазвичай, на свята, але більш як пару разів на місяць я їх не бачила. Ми взагалі рідко спілкувались.

Віднедавна у нашій родині відбулися зміни. Мій свекор знайшов собі іншу та покинув дружину. Він зібрав свої речі та перебрався до молодої коханки.

Свекруха, Марія Іванівна, дуже важко переживала зраду чоловіка. Ми з Миколою вирішили якось її підтримати та розрадити у такий непростий період. Почали частіше до неї навідуватись, але з’ясувалось, що цього замало.

Марія Іванівна постійно розповідала, як їй нестерпно самій залишатись у квартирі, наодинці зі всіма похмурими думками. Вона просила, щоб іноді син залишався у неї на ночівлю. Ми не стали сперечатись. Але минуло зовсім небагато часу, як свекруха пішла ще далі. Вона попросила, щоб син приходив її навідувати через день.

Мене почала непокоїти дана ситуація. І я прийняла рішення, про яке досі шкодую. Я висунула пропозицію, щоб Марія Іванівна приходила до нас у гості. Я планувала, що це буде два чи максимум три рази на тиждень. Але жінка, схоже, мене не зрозуміла й стала щоденною гостею у нашому домі. Мало того, що вона так часто приходила, так ще й сиділа до пізнього вечора.

Інколи поверталась додому на таксі. Але останнім часом, матір Миколи регулярно вигадує якусь причину, щоб залишитись у нас на ніч. А ще вона дуже любить підмічати якісь мої недоліки. В неї своє бачення на порядок у домі й вона його вперто просуває, забуваючи, що вона просто гостя. Та це не всі дивацтва з якими нам довелось стикнутись.

Доки ми з Миколою були на роботі, Марія Іванівна попереставляла посуд у шафках так, як вважала за потрібне. Сказала, що у мене через зайнятість немає часу навести порядок на кухні. Я зрозуміла, що більше терпіти такого не зможу. Марія Іванівна почала витісняти нас своєю присутністю та ініціативністю. Рада, що чоловік підтримав мене у цьому питанні.

Поговоривши з Миколою вирішили, що обміняємо квартиру його матері, яка знаходиться на околиці міста на квартиру у нашому домі. Зараз ми з Марією Іванівною мешкаємо неподалік і Микола часто заходить до неї у будь-який час. Я тішусь, що ми прийняли таке виважене рішення. Тепер всі задоволені, а я нарешті маю спокій.

Свекруха живе близько і вже не має причин залишатись у нас на ніч. Мені, як гора з плечей. Я розумію, що близьких потрібно підтримувати, але краще, щоб кожен мав власну територію.

КІНЕЦЬ.