Нещодавно я вийшла заміж. Все як годиться – по коханню. Але був один момент, який мене не аби як ображав та дратував. Моя родина не багата.

Все життя ми жили від зарплати до зарплати, а інколи ще й позичали кошти. Я ніколи не мала дорогих речей. Так, мала і телефони, і книги та гаджети, проте цінова категорія була досить посередня.

Я б сказала навіть на розряд економ. Але куди ж діватись. Саме з цієї причини я почала ходити на підробітки ще з дев’ятого класу. Роздавала листівки, прибирала, або мила посуд. Часто всі зароблені кошти клала в сімейний бюджет, адже бачила, що батькам було дуже тяжко, вони й так для мене все віддавали. Тому мені було тільки в задоволення допомогти.

Одного дня, коли я прийшла вчергове до кафе ввечері мити посуд, зустріла сина власника. Він був приблизно мого віку. Хлопець пробував мене зачепити, мовляв, що я на такій, м’яко кажучи, невисокій посаді працюю. На що я відповіла, що краще працювати на такій роботі, аніж брати гроші у батьків, і вихвалятись цим, на додачу бувши хлопцем.

Весь персонал, що був на кухні, аж пирхнув сміхом. Тоді я образила хлопця, але моя відповідь поклала початок нашим відносинам. Хлопець дістав мене аж до другого курсу університету. Спершу в прямому сенсі, а потім захотів зустрічатись. Дарував квіти, подарунки. Які я повертала. Залишала в кафе на раковині, де мила посуд. Але згодом він таки достукався до мого серця, та ось, ми вже одружені.

Після весілля ми переїхали в його квартиру. Та тут почалось. Його батьки очікували, що він знайде собі гарну партію, а не обірванку, як мене. Але доводиться змиритись. Свекруха ніколи не впускає момент, щоб вкусити мене, що я прийшла на все готове. І квартиру вони сину купили. Машину вони.

Навіть тарілку, з якої я їла, купили вони з батьком. Звісно, мені було образливо. Злість інколи аж булькотіла в середині. Одного разу я вже просто не витримала, та сказала, що мені їхнього нічого не потрібно. Жила без того раніше, та проживу ще не один рік. Все необхідне і сама купити зможу, благо, не дурна та вмію багато чого робити.

Чоловік мій мене завжди захищав, намагався звести всі наші зустрічі по мінімуму. Проте свекруха була ще та зміюка. Частенько, до речі, підсовувала мому чоловіку дочок своїх подруг. Мовляв, глянь, подумай, вони ж навіть крові іншої.

Після останньої її подібної авантюри я вже не витримала. Поставила ультиматум чоловіку, або він говорить зі своєю матір’ю, щоб вона нарешті втихомирилась, та ми переїжджаємо у квартиру, на яку заробили самостійно, або розлучення. Я не буду терпіти подібне відношення до себе. Хто вона така, щоб міряти мене по розміру гаманця?!

КІНЕЦЬ.