У нас із чоловіком щасливий шлюб. Ми разом уже 7 років. Є діти. У всьому зразкова сім’я. Але ось зі свекрухою стосунки не склалися з першого ж знайомства.

Вперше я побачилася з матір’ю чоловіка, коли вже чекала нашого старшого. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене невтішно. Сказала, що її сина просто прив’язала себе дитиною. Але ми хотіли завести дитину, тож це неправда.

Одружувалися ми, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно, тільки найближчі. Після весілля йти нам із чоловіком було нікуди, тож стали жити у його матері, яка має трикімнатну квартиру.

Я тоді ще не закінчила інститут, а чоловік отримував дуже маленьку зарплатню. Ми не могли собі дозволити окреме житло. Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили як кішка із собакою. Вона просто змирилася, що син обрав мене.

Але все одно вона не втрачала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я одружувалася вже з животом. Натякала, що якби не дитина, чоловік би давно мене покинув.

Лаяла моє куховарство, критикувала мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мене це дуже ображає, тільки сміялася. Казала, що це вона так жартує, а я просто не маю почуття гумору.

Чоловік увесь час проводив на роботі та не хотів нічого чути про наші скандали. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що обов’язково подружуся з його мамою.

Потім помер мій дідусь. У спадок мені дістався будинок у передмісті. Ми туди переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя. Нарешті я буду єдиною господаркою. Чоловіка на роботі підвищили, і ми вирішили завести другу дитину.

Коли з’явився другий син, справлятись стало складно. За двома дітьми ледь побачиш, плюс із приватним будинком додалися клопоти з городом та садом. Але я не скаржилася. Мені все одно було на радість жити у власному будинку. Однак чоловік вирішив, що мені потрібна допомога.

Її квартиру можна буде здати, ще й грошей заробимо. Я прямо сказала, що це погана ідея. Я не лажу з його матір’ю. Жити з нею під одним дахом – це знову нескінченні скандали. Чоловік ображається, називає мене егоїсткою.

Я розумію, що їй там самій у квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона жила з нами та лізла у наше життя. Чоловік продовжує стояти на своєму. Жодних аргументів не працює. Просто не розумію, як відстояти свою свободу.

КІНЕЦЬ.