Свекруха кричить, що я її зганьбила, і налаштовує мого чоловіка проти мене. Я взагалі не просила її займатися моїм працевлаштуванням.

Вона сама собі щось там вигадала, щось вирішила, а мене поставила перед фактом, коли та куди я маю підійти з документами. Мені воно взагалі було не потрібне.

У мене робота є, причому мені моя робота подобається, нехай я і не маю поки якогось вражаючого доходу. Але є перспективи професійного зростання.

Тільки свекруха вважає мою роботу несерйозною. Що я там, якісь картинки на комп’ютері малюю? Це ж не професія, то хобі.

Я графічний дизайнер, насправді. Навчалася на це, ось зараз працюю другий рік за цією спеціальністю. Пройшла курси та влаштувалася.

Так, у мене є вища освіта, я по диплому юрист. Але це була примха моєї мами, вона захотіла, щоб я пішла туди вчитися, ще й тата налаштувала.

Тоді я ще не знала, ким хочу бути, тому не надто й брикалася. Диплом є, ще й з батьками не посварилася.

Після навчання я попрацювала чотири роки за спеціальністю та твердо зрозуміла, що це не моє. Пішла шукати іншу роботу та інше покликання.

Батьки цьому, звісно, не зраділи, але й заперечувати не стали. Я жила вже окремо і сама забезпечувала себе. Тож їм тільки залишалося зітхати та хитати головою.

Походила я, подивилася, влаштувалася офіс-менеджером в одну фірму. Тут вже й вирішила, що я хочу бути графічним дизайнером.

Мені фірма допомогла знайти хороші курси, я їх пройшла та стала вже не офіс-менеджером, а графічним дизайнером. Поки що початківцем, але перспективи у мене хороші.

Мені моя робота подобається, гроші за неї платять, мого чоловіка теж все влаштовує, і тільки свекруха, яка сама працює на держслужбі, ніяк не заспокоїться.

– У тебе такий диплом хороший, а ти на дурниці час витрачаєш!

Скільки разів я та чоловік їй не пояснювали, що нас і так усе влаштовує, її це не переконало. Вона чиновник, син чиновник, чоловік чиновник, та вся рідня десь по кабінетах розсаджена. А тут невістка дурницями страждає.

Ось свекруха й вирішила все за мене. З кимось там домовилася, вирішила все, а потім прийшла і мене перед фактом поставила, що за два тижні на мене чекають на іншій роботі.

Такого нахабства я ще не бачила. Навіть мої батьки жодного разу собі не дозволяли так безцеремонно вирішувати за мене, а тут свекруха, яка мені дуже умовна родичка.

Я відмовилася, причому відразу без будь-яких “побачимо” і “я подумаю”. Навіщо мені міняти цікаву роботу на те, чим я не хочу займатися?

– Як це ти не підеш? Я вже з усіма домовилась! Та ти знаєш, яких я людей підняла, щоби це місце вибити?! – волала свекруха, яка явно чекала, що я їй у ноги кинусь і дякуватиму.

Моя думка не змінилася, свекруха пішла зла і незадоволена моєю поведінкою. А потім ще й чоловікові мізки почала промивати, що я її зганьбила перед такими людьми. Вона ж ходила, просила, домовлялася, а я відмовилася бігти на підготовлене місце. І як же тепер свекруха виглядатиме в очах тих самих людей?

Мені особисто начхати. Я її ні про що не просила, жодних проблем не створювала, свекруха сама все вирішила. Мій чоловік дотримується такої ж позиції, але вода камінь точить, не здивуюся, якщо його свекруха все-таки проти мене налаштує.

Вона, можливо, впливова людина десь там у своїх колах, але ж на мене вона впливу не має. Я їй по суті ніхто, навіть якщо вона зовсім вирішить, що я ганьблю їх впливову родину і розірве зі мною стосунки я особливо нічого не втрачу.

КІНЕЦЬ.