Нахабству деяких людей не має взагалі жодних меж. Живе підтвердження тому – це моя колишня свекруха, яка дуже хоче повернутись у статус нинішньої.

Вона вже четвертий місяць намагається вмовити мені, що я маю знову зійтись з колишнім чоловіком, який повівся, як худоба, кинувши мене з дитиною на руках і боргами.

Тепер же свекруха вмовляє мене його пробачити та дати ще один шанс, наполягаючи на тому, що я маю це зробити заради дитини.

Дуже мило, що вона нарешті згадала, що є дитина. Просто сльози розчулення навертаються. А де вони були всі три роки, що я тут розбиралася з проблемами?

Колишній чоловік у мене був не подарунок, але я це розгледіла не відразу, бо рожеві окуляри закоханості сильно спотворювали реальну картину світу.

Чоловік гарно говорив, багато обіцяв, але нічого не робив. Працював рідко, плануючи в майбутньому запустити свій бізнес та розбагатіти, бо його волелюбна душа не могла працювати на чужого дядька.

Але, крім гарних мрій, нічого не було. Хоча ні, були ще борги. Мені доводилося позичати гроші та брати кредити, щоб наша родина якось зводила кінці з кінцями.

Жили ми в орендованій квартирі, в кредит квартиру чоловік брати не хотів, бо “навіщо нам це потрібно, ось збудую бізнес, купимо без кредитів”.

Свекруха казала, що мені пощастило, відхопила собі перспективного чоловіка. Але з роками я почала розуміти, що у чоловіка в перспективі тільки лисина та ожиріння.

Рожеві окуляри закоханості розбилися о сувору реальність, але я ще пів року намагалася врятувати наш шлюб, таки у нас є дитина. Чоловік пішов сам, заявивши, що я вганяю його в рамки, дуже багато вимагаю і не даю розвернутися. А я просто просила його знайти нормальну роботу і перестати бездумно витрачати гроші.

Розлучення, чоловік гордо збирає речі, залишаючи мені дитину та купу боргів. Добре хоч квартиру в кредит не взяли, тоді думала я, збираючи речі для переїзду до батьків.

Свекруха мені тоді заявила, що я сама винна, надто тиснула на чоловіка, не враховувала його тонку душевну організацію, тому й поплатилася.
Після розлучення ні колишній чоловік, ні його мати не цікавилися життям дитини. Тато аліменти не платив, а свекруха лише на день народження онука писала вітання.

Мої батьки мені дуже допомогли, без них я не розрахувалася б з боргами та взагалі незрозуміло, як би вижила. А так не лише борги роздала, а й на перший внесок на квартиру змогла назбирати.

Зараз ми із сином живемо вже у своїй квартирі, нехай за неї ще й доведеться виплачувати банку гроші. Синові шостий рік, він ходить у садок, мама мене страхує з лікарняними. Життя налагоджується.

І саме у цей момент на сцену виходить колишня свекруха. Вона сама зателефонувала, напросилася в гості, бо скучила за онуком.

Ось три роки не нудьгувала, не приїжджала, а тут щось пробрало стареньку, приїхала, яблук привезла онуку. Спілкувалася б із ним частіше, знала б, що він їх не їсть.

Але онукові свекруха приділила хвилин десять свого візиту, а решту часу вона промивала мені мозок, що хлопчику без батька ну ніяк не можна, її онук повинен рости в повній родині.

Розповідала, як колишній чоловік страждає і за мною, і за дитиною, але не хоче нас турбувати, тому мені потрібно самій виявити зацікавленість.

Він хоче повернутися в сім’ю, але я маю дати йому шанс і показати, що цей шанс у нього є. Звичайно, так буде краще для онука, який явно нудьгує за татком, просто сам цього не усвідомлює.

Мене ці міркування потішили, я навіть через спільних знайомих дізналась про колишнього, ну не могла його мама просто так прискакати до мене через три роки.

Виявилося, що він зараз живе з нею та активно пропиває печінку. Місяць тому його покинула чергова пасія, тож він повернувся до мами та сів їй на шию.

А свекруха вирішила пересадити сина на шию мені, адже колись він так зручно там сидів. Ну й онука типу побачити, щоб вже я нічого не запідозрила.

Тільки нічого в неї не вийде, я це ярмо собі на шию і за доплату не прийму, досить, свій досвід від цього персонажа я вже отримала.

Але свекруха не здається, продовжує ходити та переконувати, що заради сина я маю забути образу і пустити його батька в наше життя.

Саме заради сина я цього татка ще й батьківських прав позбавлю, щоб він потім не подав на аліменти в старості, сам він синові нічого не платить. Та й однієї бабусі синові цілком достатньо.

КІНЕЦЬ.