Ми з Сергієм живемо окремо від його і моїх батьків у квартирі. Це житло ще до нашого весілля купили мої батьки і зробили там ремонт.

Після весілля з Сергієм ми там і поселились. Антоніна Петрівна часто до нас заходила без запрошення і хотіла керувати в моєму домі. Спершу я терпіла й мовчала, а тоді почала відстоювати свою позицію.

Антоніна Іванівна, спершу, наполегливо радила купувати меблі у своєї подруги, а не там, де я обрала.

– Лєна вам дешевше продасть – говорила свекруха.

– У вашої Лєни такі меблі, що розпадуться за пів року.

Тоді свекруха, як у нас народився син, влаштувала істерику щодо імені онука.

– Ви мусите назвати хлопчика на честь мене – Антон. Гарне ім’я і мені приємно зробите. Вам яка різниця, як назвати – видала Антоніна Іванівна.

Коли ж я назвала сина Вадимом, свекруха не розмовляла з нами пів року, навіть на хрестинах не була. Тоді, як почула плач онука – сказала, що “це все через моє виховання”.

На днях Антоніна Іванівна зателефонувала і сказала, що приїде в гості. Вадим тоді хворів.

– Антоніно Іванівно, заїдьте іншим разом. У Вадима температура і ознаки отруєння, тому нам не до гостей зараз – кажу.

– Ти мені ще вказуватимеш чи приходити, чи ні? Хто ти така? Я їду до онука. Тому закрий рота й мовчи – заявила свекруха.

Такого я стерпіти не могла.

– Це моя квартира і ні ви, ні ваш син не маєте до неї жодного відношення. Тому, якщо я сказала, що гостей не буде, значить їх не буде.

Свекруха кинула слухавку і пожалілась Сергію. Чоловік завжди ставав на мій бік, але не цього разу.

– Тобто я в твоїй квартирі лише квартирант? Ти ж моїй мамі сказала, що я нічого тут не роблю і це лише твій дім – почав Сергій.

– Так, бо це правда.

– Тоді й живи тут сама, а я поїду до мами, де дійсно мій дім.

Сергій поїхав, покинувши мене з хворим сином. Такого від чоловіка не чекала.

Не розумію його образи, хіба я сказала чи зробила щось не так? Як діяти, дайте пораду