У мого чоловіка дві старші сестри. Свекруха завжди показувала йому, що він нелюбимий. Вона все робила для доньок, не шkодувала себе. А ось коли вона опинилася у складному становищі, доньки відмовилися від неї.

Ми з чоловіком у шлюбі вже вісім років, але не пам’ятаю жодного разу, щоб вона нам чимось доnомогла чи ставилася до нас добре. Для неї ми були ніким, адже в неї були рідні люди — її дочки.

Вона з ними няньчилась все життя, незважаючи на те, що вони вже дорослі. Свекруха також не запрошувала нас на сімейні збори та свята: там же лише свої присутні. Свекруха була така зайнята доньками, що ми з нею навіть не спілкувалися. Її не відвернуло навіть народження онука.

Вона одного разу сказала, мовляв, їй не до вподоби, що у нас народився хлопчик, а не дівчинка. Чоловік довгий час не знаходив собі місця. Він сприймав це близько до серця. Але незабаром плюнув і змирився з цим. Нічого страաного, наших дітей любили мої батьки. Вони також усіляко нам доnомагали.

Ми з чоловіком цілими днями працювали, в обох по дві роботи, тому діти часто залишалися у бабусі з дідусем. Виходить, що з боку чоловіка ми практично не мали ро дичів. Родичами їх було не назвати.

Ми просто знали один одного і іноді у свята обмінювалися повідомленнями. Нормального спілкування ми не мали. Незабаром ми дізналися, що свекруха потрапила до ліkарні.

Чоловік покинув усе і одразу ж поїхав до мами, незважаючи на ранні образи. Виявилося, що свекруха має серйозну хво робу, і їй потрібен постійний догляд. Самостійно рухатись вона більше не могла.

Сестри порадилися і вирішили, що свекруха має переїхати до нас. Вони обидві швидко знайшли собі причини, чому не можуть забрати маму до себе, навіть готові були відмовитися від квартири, аби не доглядати маму.

А квартиру, між іншим, свекруха давно вже поділила між двома доньками. Виходить, вони відмовляючись від своєї мами нічого не втрачали. Справа зовсім не в квартирі чи не у вигоді, а в тому, що так нечесно.

Доглядати хвору людину — це не просто подати склянку води. Чому за нею має доглядати той син, якого вона стільки років відкидала? І я? Вона для мене чужа, я не мушу нести за неї відповідальність.

Чоловік повідомив їм нашу позицію, а вони стали поливати нас брудом, мовляв, ми кидаємо свекруху у скрутному становищі.

— Якщо ви насправді так турбуєтеся про неї і думаєте, що вона заслужила хороше ставлення до себе, то продавайте її квартиру і наймайте доглядальницю, — сказав чоловік і закрив цю тему.

КІНЕЦЬ.