Просто я ось зовсім одного не можу зрозуміти одного, – зітхає 30-тирічна Валентина. – Невже дитині в рік дійсно так потрібна бабуся, спілкування постійно з нею, що я прямо зобов’язана переступити через себе та ввічливо постійно спілкуватися зі своєю свекрухою – заради власної дочки?

Свекруха Валентини, Ніна Андріївна – людина непроста та досить своєрідна. З усіх питань у неї є власна думка, і, звичайно ж, тільки вона і є правильною.

Живе свекруха Валентини окремо від своїх дітей, але регулярно приходить до них в гості: рік тому у Валі з чоловіком з’явилася на світ маленька дочка.

Інших дітей та онуків у Ніни Андріївни немає, та й особливих занять теж. Вона давно вийшла на пенсію, ні з ким особливо не спілкується зараз, нікуди не ходить, практично, весь свій час проводить біля телевізора за переглядом шоу та серіалів.

А останнім часом знайшла свою радість – внучку, під приводом спілкування з якою регулярно приходить до своєї невістки та суне свого носа всюди, якщо так можна сказати, куди тільки можна, ні в кого нічого не питаючи.

Потрібно сказати, дитина бабусю просто обожнює: чекає, радіє її приходу та не злазить з її рук. Це тим більше дивно, що сама Валентині до матері свого чоловіка теплих почуттів зовсім ніяких не має та ніколи не мала, візитам її не радіє з останніх сил намагається мовчати, щоб не влаштувати суперечку та не виставити настирливу гостю за поріг.

У будинку Валентини свекруха критикує все підряд, що тільки попадається їй на очі, все не так.

– Ось в останній її прихід до нас, наприклад – я завантажувала прання в пральну машинку, мене відволікла дитина, – поділилася Валя. – Хвилин через п’ятнадцять заходжу в ванну, Ніна Андріївна залізла в машинку та повитягала звідти мій одяг. Сортує, як ні в чому не бувало, розкладає мої речі на краю ванни, так неприємно, мовляв, доросле прати з дитячим вкупі лежить.

Ніна Андріївна запросто лазить по шафах та ліжках, заглядає в усі каструлі і в холодильник, дивиться квитанції і чеки – “а що тут такого?” і взагалі, відчуває себе як вдома, мовляв, ми ж одна сім’я.

– Ти сама в усьому винна! – кажуть Валентині деякі знайомі. – Не потрібно було допускати матір чоловіка в свій будинок з самого початку.

Та вся справа в тому, що “не допустити” Валентина не могла, хоча під час того, як чекала власну дитину вважала, що ніякі помічники їй не потрібні зовсім.

Однак після того, як повернулася з немовлям додому, все пішло зовсім не так, як хотілося, і через десять днів після того молода мати потрапила в стаціонар.

Ніна Андріївна відразу тоді переїхала до сина, і три тижні доглядала за новонародженою онукою, і впоралася з усім досить таки чудово.

Тоді це була неоціненна допомога, хоча робила свекруха все на власний розсуд. Прибрала всі новомодні креми та засоби по догляду, якими просила користуватися невістка, користувалася лише дитячим милом.

Чого коштувало потім Валі повернути все на місце, тема окремої дуже довгої розмови.

Час від часу Валентина не може більше мовчати:

– Все, більше не можу. Остання витівка моєї свекрухи – це вже через край. Ноги її у мене в будинку більше не буде. Вистачить уже всього цього з мене, я вже ніколи не хочу бачити її в себе вдома.

– Ну так теж не можна, – з розумінням в голосі говорить чоловік. – Вона ж моя мама. Вона нам добра лише бажає. Ну так, трохи по-своєму, але вже як вміє. Та й дитина її любить. Треба мовчати, мудрішою будь. Заради дитини. Щоб у внучки була бабуся хороша та добра під боком.

А Валентина тепер й сама не розуміє, чи варто їй далі закривати очі на це заради дитини. Невже її дитині потрібна така бабуся? Чому свекруха не знає міри? В чому може бути причина?

Джерело