Свекруха до нас з “рейдом” навідується двічі на тиждень. Цього разу Ірині Василівні не сподобалась моя перестановка.

“Мені не подобається, що чоловік дозволяє своїй матері контролювати все, що відбувається в нашому житті, а якщо точніше, то в нашому домі.

Мене це не те слово дратує, бо Ірина Василівна явно перегинає палку. Вона приходить і тицяє на все своїм недоглянутим пальцем.

Ви скажете, ну що ж такого не подобається цій жінці? А я вам відповім, наприклад, що наші ліжка не в тому місці.

– Саме тому у Євгенка і болить голова. Він мені не раз жалівся по телефону. Казав, магнітні бурі, магнітні бурі. А причина, ось, в ліжках насправді!

Потім Ірина Василівна вчепилася за те, чого я так часто готую дітям кашу. Виявляється, я лінива, бо це простіше-простого засипати крупу в мультиварку і увімкнути кнопочку.

– Ти просто не хочеш собі визнати, що ти дуже ледача. Ясна річ, що почистити картоплю і її відварити займає більше твого часу. Ти ж краще в той час в телефоні посидиш.

Але ж навіть самі лікарі кажуть, що діти повинні їсти кашу (на щастя, мої діти так їдять), але я, за її словами, варю кашу з ліні…

Яка їй різниця, що ми їмо. Ми ж живемо окремо. Хоче, нехай собі ту картоплю варить хоч кожен день на обід і вечерю…

Але мене нервує, що чоловік їй нічого не може сказати, що це наш дім, і що ми живемо так, як самі того хочемо.

Я говорила не раз з Євгеном, що мені це не подобається, але він знаєте що каже: “терпи, мама ж приходить, ну раз чи два в тиждень до нас і не на довго…”

Але чому я маю це терпіти в своєму домі?

Якщо я захочу, я поставлю ліжко в кутку, який мені подобається, правда?

Я вже собі так подумала, якщо вона не зупиниться, то коли я прийду до неї, то почну на кожному кроці говорити: “А я б цю вазу тут поставила. А телевізор краще на іншу стіну повісити. А тісто на вареники краще на заварному тісті замішувати”.

Порадьте, будь ласка, як краще вчинити в цій ситуації! Мовчати, чи говорити прямо і впевнено?

КІНЕЦЬ.