Моя свекруха живе від нас далеко, в іншому місті.

Після весілля ми з чоловіком стали жити в квартирі, яка дісталася моїй свекрусі у спадок від її власної мами.

Я, звичайно, була і не проти сама з Дмитром орендувати собі житло, але його мама нас переконала, що так буде краще для всіх.

Пояснила, що живе вона далеко, тому набридати нам не буде абсолютно ні чим, частими приїздами нас не втомлюватиме.

Я не проти, звісно, щоб мама Дмитра приходила до нас в гості.

Просто хотіла бути господинею у своєму власному домі.

Та Дмитро теж переконував мене, що так буде лише краще, адже ми зможемо відкладати гроші на своє власне житло, а не віддавати їх за оренду, а гроші зараз це великі, та й заробити їх зовсім непросто у наші дні.

А потім я народила донечку і мама чоловіка стала до нас приїжджати дуже часто.

Квартира у нас однокімнатна, місця зовсім небагато, як для стількох людей, а мама Дмитра залишалася в нас на тиждень, а то й більше.

Все б нічого, але приїжджає вона до себе додому, звичайно, тому сказати їй я не маю нічого і це зрозуміло.

Так, як моя свекруха не любить з собою возити сумки, то нічого з собою не бере: ні зубної щітки, ні пасти, ні мила, ні шампуню, а любить користуватися тим, що їй потрібно.

Мене це дивує дуже і трохи гнівить.

Ну як так? Ну чому? Невже важко таку річ з собою взяти?

Наприклад, наше мило їй не подобається і шампунь у неї особливий.

Відразу, як тільки мати чоловіка приїжджає до нас, то дає моєму чоловікові список, щоб він їй купив все необхідне, звісно, грошей на це не дає.

Потім, як мама їде додому, то все забирає з собою, каже, що вона нам не потрібне, ми цим користуватися все одно не будемо, а їй воно треба, тому й забирає.

І так щоразу коли свекруха приїжджає до нас.

Мати чоловіка приїжджає до нас і просить, щоб я їй щось дала: те і те їй потрібно.

Я й досі їй сказати не можу нічого, адже живемо в квартирі її.

Я відчуваю, що повинна в усьому їй годити.

Зараз  у нас мала дитина, грошей відкладених у нас мало і йти на орендовану квартиру ми не зможемо і свого купити зараз немає змоги.

Не знаю чи варто мовчати і робити вигляд, що все добре, коли мама чоловіка три тижні може сидіти з нами в однокімнатній квартирі?

Як їй про все сказати, що не правильно це, щоб вона зрозуміла і не образилася на нас?

КІНЕЦЬ.