Ганна Іванівна була схиблена на чистоті. У будинку в неї не було ні порошинки. Вологе прибирання двічі на день, чоловіка одягала як з голочки, все чистенько і акуратно.

Народився у Ганни Іванівни син Антон. Вона з дитинства хлопчика тримала у тепличних умовах. Він навіть з антисептиком ходив до садка, потім до школи. У школі його прозвали ботаніком, але не через відмінне навчання, як це зазвичай буває.

Просто вигляд у Антона був такий-сорочка, вузенькі штани, худенький і хиленький. Антон часто хворів, варто було комусь поруч чхнути, він одразу лягав у ліжко на тиждень.

Так у нього з’явилася алергія на пил, шерсть та цвітіння щовесни. Минали роки, Антон виріс і знайшов собі наречену. Жити з нею збирався поки що вдома у батьків. Настав час знайомства з батьками.

Ні батько, ні мати не чекали такої невістки. Оля була із багатодітної родини. Батько та мати пили, старша сестра теж.

-Але Оля не така, — запевняв син. Дівчина скромно сиділа за столом. Ганна Іванівна обвела її поглядом: старі брудні черевики, кофта на два розміри більша, пошарпані джинси.

Батько відвів сина і почав обурюватись: -Ти де таку викопав? На смітнику знайшов? Ми тебе не так виховували.

-Не починай, сам то теж з багатодітної родини, може вона людина хороша, — заступилася Ганна Іванівна.

Але спільний побут із невісткою нікому не подобався. То вона свої речі в загальний кошик для білизни почала класти, потім уже й спідня білизна там з’явилася. То посуд не миє, у кімнаті Антона не прибирає. Батько не витримав і сказав їм винаймати окремо квартиру.

Але нічого не змінилося. Оля не була любителькою частих прибирань. Пил до квартири збирався у шафі, на телевізорі, на люстрі. На балкон було неможливо зайти.

-Олю, у Антона вже алергія на пил стала з’являтися, він із хусткою скрізь ходить! -Ваша вина, не потрібно було його з дитинства до ідеальної чистоти привчати. -Ти хоча б одяг порошком прай, а не господарським милом. У тебе скрізь лише це мило, воно сушить, воно пахне.

-Зате недорого. Ми ж винаймаємо житло-доводиться економити. На день народження Олі Ганна Іванівна вирішила подарувати великий кошик миючих засобів на рік уперед. Вона запакувала в гарну обгортку і зав’язала червоним бантом. -Ой, а що всередині? Якісь баночки. Мабуть, шампуні та скраби? – радісно передбачала Оля

КІНЕЦЬ.