Щиро кажучи, в свого чоловіка Івана я щиро закохалася через його щедрість та доброту до мене.

Він у мене, звісно, не якийсь багатій, не бізнесмен, а звичайний офісний працівник, але букети квітів від нього були на кожному побаченні для мене, причому вони були розкішні, він купував їх з великою щедрістю.

Іван досить таки часто навіть за останні пригощав мене в кафе, або купував мені цукерки і я розуміла, що дуже важлива людина в житті для нього.

Я навіть дуже часто просила Івана не витрачати так багато грошей – куди цей букет діти, наприклад, коли ми зібралися піти в кіно?

Пояснювала, що зайва ноша і квітів шкода – вони в’януть без води, і за вечір вже мають недобрий вигляд, а коштують великих грошей, краще за ці гроші щось інше купити.

Але потім у нас пішли подарунки вже набагато цінніші: великий золотий браслет на день народження, якісний і брендовий набір хорошою косметики на 8 березня, шикарна сукня на Новий рік.

Дуже щиро та приємно, та й хлопець він сам по собі хороший такий, відповідальний та уважний дуже.

Звичайно ж, я вийшла за нього заміж з великою радістю та надією.

Живемо з Іваном ми зараз добре, після одруження у нас народився синочок, росте розумником і справжнім красенем.

Тільки от є у нас одна маленька проблема.

У мого чоловіка дуже недобра звичка, як на мене, дарувати всім дорогі подарунки, які ми собі дозволити не можемо, навіть для себе особисто.

Зайвих грошей у нас зараз зовсім немає, часи дуже складні стали в плані заробітків, я в декреті сиджу з синочком, чоловік на роботі ще не зовсім добре зарекомендував себе, потрібно багато часу, щоб вирости в посаді і заробляє небагато, та й не прагнув він до цього особливо, має спокійний характер, за грошима не женеться.

На сьогоднішній день ми усією сім’єю лише живемо на одну його зарплату і на допомогу, виходить в середньому не так вже й багато на місяць.

Так я ніколи не витрачаю гроші даремно і достатку рада, але він часто витрачається на інших людей: родичів і друзів.

Всі мого чоловіка постійно вихваляють за його щедрість та уважність до своїх рідних та близьких: мовляв, ну треба ж так вгадати з подарунком, ніби думки читає і не шкодує зовсім грошей на увагу до рідних та близьких, вважають його дуже доброю та хорошою людиною.

Тільки вони все не розуміють, чого нам іноді це варто!

Ось уявіть: своїм батькам на ювілей весілля мій чоловік Іван подарував кухонний комбайн за 4 тисячі гривень.

Ну плюс ще дуже шикарний букет квітів своїй мамі, який обійшовся нам в майже тисячу гривень, а це значить, що місяць наша сім’я буде економити тепер.

А, між іншим, у нас вдома такого комбайну і близько немає, та й ніколи ми не мали змоги купити його для себе.

У наш час я навіть не сподіваюся на таку річ на нашій кухні, нічого не буду такого купувати, адже грошей немає, тому дорогих покупок саме для себе я зовсім не планую.

Своєму найкращому другові на народження його доньки мій чоловік подарував електронну люльку-гойдалку за 2 тисячі гривень, це ще вона зі знижкою була, але зате наш синок засинає в звичайному маленькому дерев’яному ліжечку, яке нам віддали родичі після своїх дітей.

Своїй рідній сестрі, моїй зовиці Мар’яні, на повноліття він подарував сертифікат в салон краси тисячі на 3: всякі там СПА, макіяж, зачіска, манікюр і педикюр, курс у косметолога.

Коштувало це добро теж дорого дуже, адже ціни захмарні там.

А що саме цікаво, що я сама собі такого не дозволю, навіть волосся мені фарбує подружка фарбою, яку я купую сама в звичайному магазині, яка приходить до мене додому, а нігті – я сама.

Іван мій все це купує, не питаючи у мене, рішення він приймає сам.

Але я і слова не можу сказати про це, або натякнути, що мені не подобається це – фактично він же один працює і заробляє гроші для всіх, тому вправі розпоряджатися ними, як вважає за потрібне.

А я вже давно поставила себе економною господинею.

Коли я все ж зауважила, що сертифікат для такої молодої дівчини на 3 тисячі гривень – це недозволена розкіш і навіщо їй все це, то чоловік відповів:

“Це просто була її мрія вже багато часу! Всім потрібно, щоб їхні мрії здійснювалися!”

Ага, за наш бюджет вони здійснювалися.

Запропонував мені теж піти в СПА відпочити трохи, забути про негаразди усі.

Але я ж тоді гроші зі своєї сім’ї буду брати, у сина заберу.

Ось і так у всьому – він для всіх хороший, щедрий, дорогі і правильні подарунки підносить.

А нам у відповідь дарують щось непотрібне і дешеве, але кожен раз мій чоловік при цьому робить вигляд, що радий як дитина такому несподіваному подарунку, нібито тільки цього подарунка і чекав.

У нас вдома купа китайських дрібничок: танцюючий будильник, кружка-хамелеон, оригінальний фотоальбом.

Все копійчане і не потрібне зовсім для нас, просто, для годиться.

Гаразд якби ми теж таке ж дарували, то не так було б прикро, було б справедливо хоча б.

Ось, наприклад, скоро ювілей його найкращого друга, і мій чоловік заздалегідь вже добре знає, що той хоче: величезний сімейний намет на 8 місць.

І чоловік вже її вибирає, щоб замовити.

Це хіба нормально?

Він же такий дорогий, що я навіть думати про це не хочу.

Як мені вмовити чоловіка, щоб він прислухався до мене?

Невже він не розуміє, що забирає гроші у своєї сім’ї?

Через його щедрість для інших людей, його власна сім’я має економити.

Як мені поговорити з чоловіком і пояснити, що це не правильно?

КІНЕЦЬ.