Моя дочка вийшла заміж. Постало питання — де молодим жити? Маю однокімнатну квартиру. У сватів трикімнатна. Плюс вони мають ще й двокімнатну квартиру, яку вони здають в оренду.

Ось туди свати і пустили жити сина з невісткою. Молодята з радістю переїхали туди, і пообіцяли, що копитимуть на свою квартиру. Обидва працюють, непогано заробляють, і за кілька років могли б, у принципі, щось накопичити.

Але нещодавно до мене прийшла донька та розповіла, що за цю квартиру сватя бере у них повноцінну орендну плату – чотири тисячі гривень без оплати комунальних. Дочка засму чена, і я теж. Свати мої – дуже економні люди.

Вони вже років з десять у відпустку не їздять, нових речей не купують, м’яса не їдять. Свати гроші збирають! Так їм і вдалося купити цю квартиру, де зараз і живуть діти. Нині ж вони планують купити другу квартиру.

На старість. Братимуть оренду з двох квартир і безбідно мешкатимуть на пенсії. Вони наполегливо йдуть до своєї мети. Тому я здивувалася, коли свати впустили молодят у свою квартиру.

Але, як з’ясовується, при цьому свої доходи вони і не думали втрачати. Дочка хоче переїхати, бо каже, що так вони із чоловіком на власне житло ніколи не назбирають.

Виплачуючи оренду, вони не зможуть нагромадити на своє житло. Я сказала дочці, що вони можуть переїжджати до мене хоч завтра, жодної орендної плати чи оплати комуналки.

Чим зможу, тим допоможу. Я готова рік-два на кухні на дивані спати, а дітям я кімнату звільню. А сватю я не розумію. Та якби у мене була вільна квартира, хіба почала б я заробляти на своїй дитині?!

Вимагати з них орендну плату? Ніколи! Віддала б їм просто так. Нехай живуть і збирають на своє житло. Але, як виявилось, люди бувають різні.

КІНЕЦЬ.