Моя близька подруга Ангеліна запросила мене на своє весілля. Я вже була знайома з її майбутнім чоловіком й у мене склалось враження, що він досить самозакохана особистість.

І ось настав урочистий момент одруження. Ангеліна мала просто розкішний вигляд. Усі гості прибули в зазначене місце, де й мала проходити церемонія розпису.

Наречений стояв на імпровізованому п’єдесталі й чекав на свою обраницю, щоб офіційно узаконити їх відносини. Гостей розсадили по місцях і нарешті під чарівливу мелодію батько повів доньку під вінець.

Коли священник запитав, чи згоден Сергій взяти собі за дружину Ангеліну, наречений не поспішав відповідати й у повітрі зависла тривожна тиша.

– Треба подумати,- замислився на кілька секунд Сергій, – Ні, не дозволить сказати мені моє закохане серце, тому я кажу “Так”.

Ангеліна одним помахом руки зупинила шлюбну церемонію та звернулась до присутніх:

-Весілля скасовується. Усіх запрошених зі сторони нареченої прошу їхати до ресторану. Будемо відмічати мій правильний вибір. Гайда, святкувати!”

КІНЕЦЬ.