Сусідка сказала, що на власні очі бачила, що чоловік мені 3раджує. Ми ледь не розлучилися, аж раптом я дізналася, що саме вона бачила

Ця історія певно здасться комусь смішною. Але мені не до сміху. От зупиніться на секунду і подумайте, що саме для вас зрада? Так ось, можливо я вас зараз здивую, але кожна людина відповідає на це питання по-різному.

Я б і не піднімала тут таких глибоко-філософських питань, проте, нещодавно я дуже добре усвідомила: те, що для одного зрада, то для іншого просто життєвий епізод.

Півроку тому в нашому будинку оселилася родина. Пара нашого віку і син погодка нашої донечки. Тому ми одразу почали спілкуватися. Не те, щоб багато. У мам з малюками часу не аби скільки, але якось на прогулянки разом виходимо.

Іра не працює і не працювала, для неї родина – єдине заняття і відповідальність. Я ж, ідучі в декрет, перейшла на вільний графік і роботу онлайн. Проте посаду таки зберегла. Тому ми з чоловіком оплачуємо послуги няні.

Бачимося ми з новою сусідкою не часто, раз на тиждень від сили. Не можу сказати, що близькі подружки. І ось одного разу зустрічаємося у дворі, а я бачу, що вона говорить зі мною дуже відсторонено. І вся занурена у свої думки.

І прямо запитала, чи щось не так. Вона довго ходила колами, казала, щось на кшталт “не знаю, чи саме я маю тобі про це сказати”.  Мені вже й набридло ніби витягувати щось з людини. Але вже у ліфті, коли ми майже розійшлися по домівках, вона промовила:

-Зраджує тобі твій чоловік. Нажаль, бачила на власні очі.

А потім вийшла з гордо піднятою головою, ніби я тепер недостойна спілкування із нею.

Я не знала, що питати в чоловіка. Але звичайно, що ця ситуація точила мене з середини. День у день я дивилася на Василя і думала “Як? З ким? Навіщо?”.

Але якось Вася не витримав, зібрав мене всю у обійми і строго наказав:

-Кажи як є, що тебе турбує?

-Мені розповіли про твою зраду… – пробуркотіла я і відчула, як підступають сльози.

-Яку зраду? – викотив здивовані очі коханий чоловік.

-Не знаю яку. Якусь.

-Можеш сказати конкретно? Що і хто сказав? Мила, немає жодної зради. Хтось тобі нагло бреше! – продовжував розплутувати ситуацію чоловік.

-Сусідка наша нова сказала, що бачила твою зраду на власні очі, – говорила я, і з кожним словом почувалася все вільнішою, я була рада нарешті випустити свій біль.

-А що саме бачила Іра? – уточнював Василь.

-Вона не сказала…

Ми домовилися, що я спитаю конкретно, що саме вона побачила і ми вдвох це потім обговоримо. Але Іра поводилася вельми дивно. Заговорити з нею у дворі не вийшло, вона всіляко намагалася відійти від мене подалі. По телефону взагалі не відповіла.

Тоді Василь пішов прямо до них у гості, бо він вже почав вважати це нахабним наклепом і хотів притягнути Іру до відповідальності. Ірин чоловік не дозволив поговорити їм наодинці і взагалі злякався настрою, з яким Василь до них завітав.

Та Іра все ж знайшла в собі сміливість поговорити зі мною. Ми зустрілися у кафе. Я вже не вдавала з себе добру подружку чи сусідку. Сказала їй, щоб розповідала, про яку таку зраду мова.

Вона сказала, що бачила мого чоловіка з красивою білявкою в ресторані у минулу суботу. Просиділи вони там не одну годину. Я погортала соцмережі і показала фото. Іра підтвердила, так, саме ця білявка.

Мені стало смішно. Щосуботи у нас зустріч з дизайнеркою нашого майбутнього будинку. Зазвичай ми їздимо вдвох, але одного разу я була потрібніша доні і Василь поїхав сам. Ці зустрічі завжди на декілька годин.

Я спитала у Іри, а де і в чому вона побачила зраду. Іра ж втомлено відповіла:

-Ну якщо для тебе це не зрада… Я б ніколи не дозволила своєму чоловіку ходити ресторанами з гарними жінками.

Після цього вона пішла. Я більше ніколи не шукала з нею спілкування. Але іноді мені стає цікаво: вона дійсно так дивиться на світ чи просто хотіла зруйнувати мені шлюб, вдаючи дурненьку?

Мене звати Олена. Зі своїм чоловіком Сашком ми знайомі сім років і п’ять з цих семи років – ми з ним одружені. Познайомилися ми ще під час навчання в інституті.

Заходжу я – краватка, костюмчик. Ні-ні, до “феррарі” мені як до Китаю на сраці, просто працюю недалеко. Ось вирішив подивитися на розкіш, а не на засіб пересування. Поговорив з консультантом,

У день Святого Миколая ми познайомилися в кафе, в яке я спочатку взагалі навіть не збиралася йти, але подруги буквально витягли мене з дому. У цьому «роковому» кафе ми і

КІНЕЦЬ.