Ми з дружиною все життя важко працювали, щоб мати змогу придбати власне житло.

Ми багато в чому собі відмовляли заради цього. І я заздрив своїм колегам, котрим батьки подарували квартири. Поки вони насолоджувалися життям, їздили відпочивати, ходили по ресторанах, ми економили на всьому. Та, на щастя, це в минулому. Нарешті ми полегшено зітхнули, адже придбали власну квартиру. Вже більше, ніж чотири роки ми тут проживаємо. За цей час ми добряче навчилися економити, тож тепер у нас щомісяця назбирується сума, котру ми нарешті можемо витрачати, як заманеться.

Напроти нас живе молода сім’я: Іван та Віра. Поселилася пара в наш будинок зовсім недавно.

Вони досить заможні, гарно вдягаються, не шкодують на себе грошей.

У них простора трикімнатна квартира та автомобіль. Ми з ними в хороших стосунках, хоч знайомі менш як місяць.

Віра має досить впливових батьків, Іван працює на фірмі в її батька. Я приблизно уявляю, яка в нього робота. Не бий лежачого. Але це вже не моя справа. Збоку Іван та Віра виглядають нібито щасливими.

Але я й гадки не мав, що ж насправді приховує ця мила, на перший погляд, сім’я.

Була субота, ми почули дзвінок у двері. Я пішов відчиняти. Це був Іван. Мене здивував такий ранній візит сусіда, я запросив його пройти на кухню. Сусід виглядав дуже засмученим.

Спершу він вагався, а потім дещо мене попросив.

Його прохання дуже мене здивувало.

У руках він тримав великий пакет.
– Прошу, нехай ці речі поки побудуть в тебе.

Віра хоче подавати на розлучення.

Почала ділити все нажите, влаштувала скандал.

Признаюсь, мене здивував не скільки факт розлучення, а сама поведінка Івана здалася мені дуже дивною. Для чого зберігати речі в нас. Якщо щось звідти зникне, хто в цьому буде винний? На що Іван відповів, що ми зробимо опис всього вмісту пакета.

Наполегливість сусіда викликала в мене напруження.

Але я стояв на своєму, сказавши, що ми з ним недостатньо знайомі, щоб наскільки довіряти один одному.

Тому я все-таки відмовився та попрощався з ним.

Сусід пішов, а я стояв ніби вкопаний.

Так дивно закінчилося наше знайомство з сусідами. Кілька днів після того я глянув у вікно та помітив Івана. В руках він тримав той самий пакет з речами. Гадаю, це все, що дружина дозволила йому забрати.

КІНЕЦЬ.