Я дуже рано вийшла заміж. Мені тільки виповнилося 17 років. У двадцять років я вже мала одну дитину та була вагітна другою. У нас настали скрутні часи в фінансовому плані. У чоловіка на роботі було скорочення і його звільнили.

Ось так і вийшло, що грошей у нас немає.

Все життя я живу досить скромно. Напевно не потрібно було так поспішати виходити заміж, адже я не гуляла як усі мої однолітки. Я тільки випустилася зі школи й відразу народила першу дитину.

Мені ніхто не допомагав, не дивлячись на те, що я ще була зовсім юна. Моя мама працювала, а свекрусі байдуже на наші проблеми, тому я як знала та могла хазяйнувала.

Пощастило, що мій чоловік не вимагав ідеального порядку в будинку та ресторанних страв. Я сама всього навчилась.

Добре, що у наш час є інтернет, тоді він мене дуже виручав.

Оскільки я все життя жила не багато, то мені було так нормально. Я все намагалася розуміти, до того часу поки чоловіка не скоротили на роботі. Наш запас грошей закінчився. Чоловік дуже довго шукав роботу, але його не хотіли брати.

Настав такий час, що я економила просто на всьому. Одного вечора коли я говорила з мамою через телефон я їй розповіла як нам зараз тяжко.

Наступного дня вдень вона вже була у нас вдома. Я дуже раділа, що вона приїхала. Але найбільше я була здивована тим, що мама приїхала не просто так.

Вона привезла мені велику суму грошей.

“Ось візьми. Я відкладала для себе на всякий випадок, але я не можу їх залишити в себе коли знаю, як тобі складно.

Це гроші для дитини й для тебе, не говори на них чоловіку. Він тоді взагалі вирішить не працювати”, – сказала мені мама.
Я дуже здивована цим вчинком. Вона дуже довго складала ці гроші й дуже тяжко вони їй давалися.

Але мама завжди переживає за своїх дітей більше ніж за саму себе.

КІНЕЦЬ.