Цілий вечір Дмитро не зводив очей з дружини. Він повернувся з роботи напідпитку і дуже хотів знайти якийсь привід, щоб посваритись.

Оксана вже знала цю рису свого благовірного, тому намагалась максимально його уникати. Зрештою, пішла до сусідки на каву та побалакати. Вона знала, що за її відсутності, чоловік скоріш за все ляже спати.

Повернувшись, тихенько увійшла, аби його не розбудити. Але Дмитро чекав дружину на кухні. Коли вона переступила поріг, то аж підскочила від несподіванки – чоловік сидів за столом.

Він зразу почав висловлювати свої претензії та докоряти, що Оксана нікудишня господиня, бо не нагріла йому їсти. Він повернувся голодний, а вона десь ходить.

Оксана не промовивши ні слова поставила тарілку з борщем на стіл, поклала шматок хліба і навіть ложку подала.

– Що це за ставлення таке?,- крuчав обуренuй Дмитро,- чого відмовчуєшся, коли до тебе звертаюсь?

Він гримнув кулаком по столу, та так, що попав по тарілці. Увесь борщ окропив його з ніг до голови. Та найбільше потрапило прямісінько в обличчя. Дмитро сидів і тільки очима блимав.

– Смачного!,- єхидно промовила дружина,

— А зараз бігом спати.

Якщо ще хоч слово від тебе почую, то на голові опиниться вся каструля. Ти знаєш, що я не жартую.

Оксана поглянула на чоловіка настільки грізним поглядом, що той зрозумів, краще її послухатись. Ще мить і він постраждає ще серйозніше.

Тому мовчки встав з-за столу і пішов у ванну змивати з обличчя “вечерю”. Потім, так само сумирно, ліг спати. Навіщо чіпав ту зміюку, завтра буде не переслухати!

КІНЕЦЬ.