Повз Степана, що сидів за кермом, пролітали ліси та поля. Його відправили працювати в інше місто, що було бажаною зміною посеред рутини. Робота полягала у продажі запчастин для вантажівок, і одна з цих запчастин була помилково відправлена до іншого міста. Його сімейне життя було не менш стомлюючим, ніж робота.

Інна, дружина, зізнавалася, що втомилася від їхнього шлюбу, що їй набридло проводити дні на самоті та на кухні. На додачу до всіх занепокоєнь, ще й його найкращий друг зайняв гроші і не повернув їх у обумовлений термін. Степанові довелося з гіркотою згадати попередження діда про те, що не можна позичати друзям.

Раптом його нова машина подала сигнал про спуск правого переднього колеса. Він зупинився і виявив, що він не має запаски, телефон не ловить сигнал, а найближче село знаходиться за 15 кілометрів. Але його розчарування було перервано звуком машини, що наближається.

Поруч з ним зупинилася пошарпана машина, за кермом якої сидів чоловік похилого віку. Той, помітивши скрутне становище Степана, пообіцяв, що зможе полагодити шину протягом півгодини. Степан зрадів несподіваній допомозі. Старий, якого звали Микола, жив у сусідньому селі з дружиною. У нього вдома була стара шина, яка б точно підійшла до машини Степана.

Вперше за довгий час, перебуваючи в будинку нових знайомих, Степан відчув умиротворення. Наступного ранку, після щільного сніданку та зміни шини, Степан подякував Миколі за допомогу і вирушив у дорогу.

Але замість того, щоб продовжити відрядження, він розгорнув машину та поїхав назад у своє місто. Приїхавши додому, він зайшов до своєї квартири і побачив там Інну та її друзів. Степан приголомшив її новиною про те, що продав машину та звільнився з роботи. Інна погрожувала йому розлу ченням, але Степана це не збентежило.

На гроші, отримані від продажу, він погасив кредит за машину. Потім він випередив дружину та подав на розлучення першим. Дорогою до РАГСу він зустрів свого друга-боржника, який повністю повернув йому борг. Увечері, розбираючи речі колишньої дружини, він знайшов альбом зі своїми дитячими фотографіями.

Перегляд фотографій викликав почуття ностальгії та легкості. Простота його дитинства та теплота будинку Миколи вселили в нього надію. Степан вирішив почати все з чистого аркуша і замовив квиток на потяг до обласного центру, де жила його тітка, з нетерпінням чекаючи на те, що на нього чекає в майбутньому.

КІНЕЦЬ.