Старша сестра мене для двох своїх дітей за куму не взяла. Головна причина – бо я розлучена і в дитяти буде погана доля. Найперше на такому рішенні наполягала мама, а за нею і вся рідня.

Мені, як то кажуть, пані з воза, конячці легше. Але тепер постало інше питання. При надії я, і мама просить брати за хрещену Дарину, бо з сестрою ж треба покумитися, бо що люди скажуть. То тоді люди не казали. Але в мене також, як і в сестри, є подруга. І нехай ображаються, мені все рівно!

То як мене за хресну маму взяти, то ні-ні, не обов’язково рідну сестру брати, а як тепер я при надії то, як ти Дарину не візьмеш за куму? Так не пасує!

Пасує, ще й як пасує…

Поділюсь з вами життєвою ситуацією, можливо мені стане трішки на душі спокійніше.

Нас у батьків двоє. Старша на півтора роки сестра Дарина і я Уляна.

Так склалося в моєму житті, що заміж я вийшла першою, хоча всі родичі часто бубніли мені на вухо, що так не має бути, бо має першою вийти Дарина, вона ж старша.

Я на ці балачки не зважала, на той час мені було 25 років.

Відгуляли гарне весілля, але життя з Валерієм в мене не склалося. Розбіжності я помітила відразу ж, але надіялась, що притремось, та ні. Через півтора року ми подали на розлучення. Дітей, звісно, в нас ще не було.

З Валерієм ми навіть взяли шлюб в церкві, бо такі в нас на заході звичаї, хоча ми й самі так хотіли, ніхто нас не заставляв.

І ось я розлучена молода дівчина, яка зрозуміла, що таке життя, кохання і сім’я і що до цього треба відноситись серйозніше.

І десь через рік після мого розлучення виходить заміж моя старша сестра Дарина.

Всі були щасливі, бо якщо я така дівчина “вогонь”, то Дарина більше скромняшка.

Ще через рік після весілля Дарина привела на світ донечку.

І ось постало питання, хто ж буде хресною мамою.

В нас як, беруть в першу чергу найрідніших, а для Дарини це я. Але не тут то було.

І батьки і бабусі давай голосити, що не варто мене брати, бо ж я розлучена, погана доля в дитяти буде.

Я не наполягала, бо й сама не горіла таким бажанням. Незважаючи на невеличку різницю у віці, ми з Дариною ніколи не були близькі.

Взяла Дарина за куму свою подругу.

На тому все й закінчилося. Ми зустрічались не часто, по великих святах, я купляла подаруночки племінниці і розходилися.

Через деяк й час Дарина привела на світ і сина.

Знову ж щось крутили вертіли, але мене за куму не взяли, бо розлучена.

– Ти не ображайся, Улянко. Це ж не обов’язково рідну сестру за куму беруть.

Та я і не ображалася. Як то кажуть: Пані з воза, конячці легше!

Та їх думка швидко змінилася після того, як вийшла заміж я. А точніше, повідомила, що ми з Дмитром чекаємо на дитинку.

З другим чоловіком ми просто розписалися, без будь-якого святкування.

Ви знаєте, по собі суджу, не в пишноті торжества щастя.

Живемо ми з Дмитром в своєму будиночку, любимо і поважаємо один одного, а що ще потрібно?

І ось я на сьомому місяці, а родичі, а особливо мама, почала наполягати на тому, щоб за куму я обов’язково брала рідну сестру, бо треба ж покумитися між рідними, бо що люди скажуть.

А я сказала: “А Дарина мене чого не брала? Тоді люди нічого не говорили?”

Мама змовчала, але все рівно при кожній зустрічі натякає, щоб все було саме так.

А я спеціально Дарину за куму не візьму. В мене також є подруги, які на цю кандидатуру підходять.

То тоді було не обов’язково з сестрою покумитися, бо я розлучена, а мені тепер – обов’язково?

Скажіть мені, чи повинна я брати за куму рідну сестру?

І що робити, якщо рідня на мене 0бразиться?

Джерело