Стала Помічати, Що З Дому Доньки Періодично Почали Зникати Речі, А Виявилося Сваття Тяrне До Себе Додому Все, Що Їй До Вподоби

 

Ні, ну це ж такою зухвалою бути! Це я про свою сваттю… Три роки тому наша донька Марина вийшла заміж за Ігоря. Подарувати квартиру ми з чоловіком молодятам не могли. Але змогли допомогти із першим внеском на іпотеку. Потім допомогли зробити простенький ремонт і виділили меблі з дома, що є у нас.

Сваття навіть пальцем не поворухнула, щоб допомогти молодим. — Як я їм можу допомогти? Одна ростила сина. Тягнула як могла. Тепер самі хай добро наживають. А я допомогти їм не можу. Не можеш допомогти, так не заважай. Не тягни у них все, що тобі до вподоби…

Ми віддали молодим, на облаштування їхньої квартири, посуд та штори. Якось приїжджаю до них, а штор нема. Свекруха заявила, що штори чудово виглядатимуть у її квартирі і забрала їх. — А ви собі купите нові, — сказала вона на прощання. Дочка не захотіла вчинити скандалу, і мовчки віддала…

Марина так раділа, коли вони з Ігорем, назбиравши, змогли купити собі шафу. Але незабаром з’явилася сватя, завела свій звичний скуліж, як їй важко однієї, сусіди її залили, і шафа їй зіпсували. А нову шафу вона собі купити не може. Ігор пожалів матір і віддав ту новеньку шафу.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩