Срібне весілля відзначали з розмахом. Купа ошатних гостей в ресторані, столи, музика, танці. Хвалебні промови, вірші про вічне кохання.

Так захотіла Олена. Ігор взагалі не планував святкувати весільний ювілей, але дружина наполягла.

Тому що, на відміну від звичайного, срібне весілля раз у житті буває. І це далеко не у всіх. Як не похвалитися перед людьми? Родичі, сусіди, подруги… Нехай усі знають, яка вона, Олена, щаслива! І нехай обов’язково заздрять їй.

Весілля відгриміло. А наступного дня Ігор пішов від Олени до іншої жінки…

Взагалі–то, він планував піти трохи згодом. Йому не вистачило лише десь тижня. Щоб закінчити підготовку до такого важливого кроку в своєму житті.

Його брат переїхав в інше місто, а свою квартиру кілька років здавав. Коли Ігор сказав, що хоче піти від дружини, брат сказав:

– Не шукай житло, бери мою квартиру. Квартиранти – це майже завжди клопітно. Не всім із ними щастить. А так, я буду спокійний і рідному братові допоможу.

– Дякую брате! На перший час виручив, а там вирішимо цю проблему.

Треба було почекати, поки квартиранти знайдуть нове житло й переїдуть. Але часу трохи забракло. Якби Катя, нова жінка Ігоря, жила сама, проблеми не було б. Але вона ще не встигла роз’їхатися з колишнім чоловіком.

А тут Олена раптом вирішила святкувати срібне весілля. Ігор знав, що її нізащо не переконати, якщо вона щось задумала. Нехай робить що хоче.

Знаючи характер своєї дружини, Ігор мовчав і про свої плани їй не повідомляв, бо життя не дасть потім. Ні йому, ні Каті. Найбільше він переживав за Катю. Олена зовсім без гальм, коли злиться.

Тому Ігор збирався в один день подати заяву на розлучення і одразу піти.

Але щось пішло не так. Одразу після ресторану Олена влаштувала чоловікові грандіозну сварку. Їй не сподобалося, як він поводився на святкуванні. Його поведінка була бездоганною. Ігор не переконав гостей у тому, що він безкінечно щасливий зі своєю дружиною. Відмовився говорити про те, як сильно її любить. І взагалі сидів увесь вечір, як на чужому святі.

– Я ніколи тобі не пробачу! – кричала Олена. – Ти зіпсував мені такий день! Таке свято! Це ж срібне весілля!

– Ти хотіла свято, ти його отримала. Які в тебе претензії до мене?

Ігор відчув, що в нього не залишилося сил терпіти все це.

– Ти завжди отримувала те, що хотіла. Ось і радуйся. А я йду.

– Що?! Що ти сказав?

Ігор мовчки вийшов з кімнати. Олена вибігла за ним.

– Ти щось сказав, чи мені почулося?

– Тобі не почулося, я від тебе йду. Речі заберу завтра.

Ігор одягнувся і вийшов з дому.

Олена не вірила своїм вухам.

Потім він подзвонив другові і переночував у нього. Другого дня подав заяву на розлучення. Довелося винайняти житло на короткий термін. Потрібно було дочекатися, поки мешканці звільнять квартиру брата.

З Катею вони працювали на одному підприємстві та знали один одного давно. Але жінка була одружена. Ігор теж мав дружину. Катя йому дуже подобалася. Але оскільки вона була заміжня, Ігор свої почуття тримав при собі. І раптом Катя зненацька розлучається з чоловіком. Ось тут все й закрутилось у них. Три місяці вони зустрічалися. І чоловік ухвалив рішення про розлучення. Якщо не зараз, то коли?

З Оленою вони прожили чверть століття, і весь цей час він не був із нею щасливий. Щастя тривало всього кілька місяців після весілля. А потім Олені набридло вдавати. А потім народився син.

Роки пролетіли як один день. Ігор намагався у всьому догоджати своїй дружині, забезпечував сім’ю. Крутився, все встигав. І на роботі, і вдома. Він довго намагався зберегти шлюб. Заради сина.

З перших днів дружина почала перевиховувати Ігоря, як то кажуть, під себе. Вона навіть не приховувала своїх намірів, прямо про це говорила. Хто її напоумив цьому, Ігор не знав. Теща начебто добре ставилася до нього. Може, подруги якісь. А може, й сама такою розумною виявилася.

Дивлячись на свою дружину, Ігор тільки посміхався до себе. Треба ж Олена не розуміє таких простих речей. Не можна зробити з поганого – хорошого чоловіка. Неможливо змінити характер людини. У кожного він свій. Дитинство, виховання теж у всіх різне. І це вже не змінити.

Трапився б Олені хтось інший, не такий поступливий, як Ігор, нічого не змогла б вона зробити. Найімовірніше, її саму швиденько б поставили на місце. Хоча ні. Цю жінку – не змогли б. Не той випадок. Просто розлучилися б із нею вже давно.

Олена була сварливою, крикливою, нестримною у висловах. Вона завжди дбала тільки про себе. Не відмовляла собі ні в чому. Дитину вона практично одразу спихнула на чоловіка і свою матір.

У важкі роки, коли затримували зарплату, вона нічого не хотіла чути від чоловіка у своє виправдання.

– Завтра день зарплати! – кричала вона. – Де ти візьмеш гроші, мене не хвилює! Не буде грошей, дитина не матиме, що їсти, ясно тобі?

Не жінка, а – кремінь. Яке таке співчуття, співчуття, розуміння! Про що ви говорите? Вона заміжня жінка. За чоловіком вона! А не він – за дружиною. От нехай чоловік і вирішує всі проблеми сам.

А Ігор і вирішував. Треба сказати, що пощастило Олені у житті. Вона зустріла хорошу порядну людину. Не егоїста, з почуттям відповідальності за свою сім’ю. І він любив свою дружину, незважаючи ні на що.

Поступово з роками це почуття стискалося і зникало. Під постійним негативним впливом з боку дружини. Так буває. У жінок теж так буває, якщо з чоловіком не пощастить…

…Ігор розлучився. Вони з Катею переїхали в квартиру його брата.

Олена спочатку місця собі не знаходила. Жінка не могла повірити, що з нею таке трапилося! Як це? Слухняний, покірний чоловік і втік?! Та ще й так підступно – наступного дня після весілля! Срібного! Що тепер скажуть люди!

Якщо подруги натякали Олені, що чоловік може від неї колись піти, вона завжди відповідала:

– Та кому він потрібний! Що особливого в ньому? Не красень, не багатій.

Вона була абсолютно впевнена, що її чоловік не потрібен нікому. А тут раптом виявилося, що треба! Ще й як треба!

Біда Олени була в тому, що вона не відчувала до свого чоловіка ані крапельки вдячності. Вона вважала, що будь–який чоловік зробив би для неї те саме. Ще навіть краще й більше. Будь–який! І взагалі, чоловіки – це «пластилін», який у руках розумної жінки стане чим завгодно.

Усі розмови про те, що хороших чоловіків мало, не відповідають дійсності. Якщо когось і мало, то це розумних жінок. Вона, Олена, дуже розумна. Тому вона не має проблем у сім’ї, як у інших дружин. І це лише її заслуга. На всі сто відсотків.

І раптом чоловік пішов. І не просто пішов, у якесь «нікуди», а до іншої жінки.

Ще однією неприємністю для Олени стало те, що дорослий син підтримав не її, свою матір, а батька. Сказав, що той правильно зробив. Що давно йому треба було піти.

Від недоброї цікавості, Олена вирішила подивитися на нову жінку свого колишнього чоловіка. Дізнавшись про неї, вона підстерегла її, коли та виходила з роботи.

Олена несподівано підійшла до Каті і почала неприємну розмову. Але жінка не розгубилася, вона була готова до цього. Ігор попередив з приводу колишньої дружини та її нестерпного характеру. Що може бути сварка. Дуже ймовірно.

– О! Яка зустріч! Розлучниця йде! – перегородила Олена дорогу Каті. – Поговоримо?

– Мені нема про що з вами розмовляти, – Катя спробувала обійти жінку.

– Як це нема про що? Є про що! Давай–но відійдемо вбік.

– Гаразд. Добре. Давайте поговоримо.

Катя розуміла, що краще поговорити зараз. Все одно це колись станеться. То хай краще одразу. Вони відійшли вбік. Олена окинула Катю поглядом з ніг до голови.

– Я думала, красуня якась мого чоловіка відвела, молоденька. І що бачу! Та ще й стара!

Справа в тому, що Олена була худішою за Катю. Ігор ніколи не дорікав її за це.

А Катя не була худенькою. Але й повною її, звісно ж, назвати не можна було. Ще Олена дізналася, що Катя старша за Ігоря на три роки. Сама вона була, навпаки, на три роки молодша за колишнього чоловіка. Різниця у віці у жінок була шість років, чим Олена дуже пишалася.

– Він все одно від тебе піде! Повернеться до мене. Він мене любить!

– Це його діло. Як захоче, так і зробить, – не стала заперечувати Катя.

Вона спокійно вислухала Олену. Киваючи та погоджуючись і сказала до побачення…

…Минуло кілька років.

Ігор з Катею живуть разом і щасливі. Олена не одразу, але відчепилась від них. Щойно у її житті з’явився інший чоловік.

Це дивно, але знайшовся все ж таки кандидат у чоловіки, готовий до перевиховання. Хоча, можливо, Олена вже зав’язала з цим і прийняла чоловіка таким, яким він є.

Або в її житті зʼявився той, хто вирішив перевиховати її саму.

Та тільки даремно він це все. Нічого в нього не вийде…

КІНЕЦЬ.