Коли познайомилась із майбутнім чоловіком, помітила, що він любить випити. Він постійно казав, що має проблеми, тому він іноді дозволяє собі це. Я вірила і навіть погодилася вийти заміж.

Мені здавалося, що коли ми матимемо родину, затишок і комфорт, які я йому створимо, у нього не буде приводу для випивки. Як я помилялася.

Чоловік напився прямо на нашому весіллі, затіяв сварку з моїм братом, коли той зробив йому зауваження, що наречений не повинен так поводитися. Мені соромно було перед батьками та гостями.

Мої подруги були здивовані, адже я казала, що мені пощастило познайомитись із чудовим хлопцем. Тепер соромно навіть зустрічатися з кимось із знайомих.

Живемо вже півтора роки, чоловік із моїми рідними не спілкується, каже, що на весіллі вони його принизили, а ті сказали, щоб його ніколи не було в їхньому домі. Коли я їду до них у гості, чоловік на зло мені напивається. Я розумію, що це лише привід, він може пити у вихідні і просто так.

Пропонувала лікуватися, він сказав, що не вважає, що в нього є проблеми, а перестане пити сам, коли у нас з’явиться дитина. Він знає, що я не хочу поки що дітей, тому робить мене винною і демонстративно приходить додому з пляшкою.

Я не хочу мати дитину від чоловіка з такими проблемами, хоча він не скандалить, ніколи не піднімав на мене руку, але мене дратує сам його вигляд.

Спробувала говорити з його батьками про це, вони на його боці, кажуть, що сім’я без дитини – це не сім’я. Переконують планувати дитину та запевняють, що все зміниться. Просто він не має інтересу в житті. Але який має бути ще інтерес? Є робота, квартира, дружина, живі батьки.

У багатьох справді повно проблем, але ж вони не спиваються, а намагаються їх якось вирішувати. Мої батьки вважають, що я вийшла заміж за пияку та наполягають на розлученні. А я ще сподіваюсь його змінити.

КІНЕЦЬ.