Прочитав історію про те, чи є карма за скоєне та згадалася історія, де карма прийшла до чоловіка. Жив у процвітаючій на той момент місцевості чоловік, обіймав пристойну посаду, плюс мав прибутковий бізнес.

Але, сивина в бороду, біс у ребро — у передпенсійному віці він закохався у молоду жінку з двома малолітніми доньками.

Його діти давно жили своїми сім’ями, а дружину він просто виставив. Їй довелося пережити сором, коли стояла з речами за парканом будинку, де прожила тридцять років, поки діти забирали її.

Нова дружина в’їхала в хороми, і жила як королева, чоловік похилого віку балував її, а до її дочок ставився як до принцес.

Рідні діти перестали з ним спілкуватися, адже він зрадив їх матір.

Але часи змінюються, справи пішли на спад, і колись знатний і заможний бізнесмен перетворився на звичайного пенсіонера. Не потрібний він став ще досить молодій дружині.

Вона зібрала речі, з дорослими доньками вже втекла влаштовуватися в столиці. І тут з’явилися нові господарі і стали виставляти покинутого чоловіка з дому. З’ясувалося, що перед від’їздом дружина продала його майно — будинок, господарство, стайню, залишивши чоловіка фактично на вулиці.

Першої дружини на той час вже не стало, діти його не прийняли. Так і прожив він усе життя, блукаючи від одного родича, згодного надати нічліг, до іншого. На старості років лишився ні з чим.

КІНЕЦЬ.