Я образила батька, тепер мене мучить сумління. Я вибачилася перед ним, але все одно бачу по очах, що скривджений досі. Справа в тому, що за 6 років роботи 60% своєї зарплати я відсилала йому, бо він має величезні борги. Сам він працює, і мати працює, але грошей все одно не вистачає.

Коли я була маленькою, у нас все було добре. Квартира була своя та машина, був бізнес, який приносив непоганий прибуток. Але потім через кризу все довелося продати та ще влізти у борги. Ця ситуація вже триває понад 10 років. Я втомилася.

Так, він мене вивчив, дав освіту. Але він навіть не думає, що я маю стати фінансово незалежною, я мушу теж щось собі відкладати (мати якісь свої заощадження). Він думає, що я до заміжжя мушу віддавати всю зарплату йому. Звичайно, коли я хочу купити щось собі з одягу, він не проти, але мені хотілося б самій розпоряджатися своїми фінансами. Я за ці роки роботи взагалі не бачу грошей, які сама заробила. Усі гроші, які віддаю батькові, не знаю навіть, куди вони йдуть.

Просто мене засмучує ситуація, що коли були гроші, він допомагав усім своїм родичам, усім будь-кому, а про своїх дітей подумати не хотів. Тому що в ті часи, коли він мав гроші, він навіть нормально з нами не спілкувався. Нас виховувала мати. Він тільки платив гроші за садок, школу, купував одяг, але він особливо не цікавився нашим життям.

Чому я маю платити за його помилки? За стільки років він не спробував змінити ситуацію жодним чином, поки діти не стали самі працювати. Все почалося через те, що хоче заборонити матері працювати. Чи бачите, ревнощі в нього! Але якщо мама не працюватиме, то їм не вистачить грошей, бо я не можу вічно допомагати йому.

Якщо я вийду заміж, то це позначиться на фінансовому стані нашої родини. У мене є ще молодший брат, але все одно він не зможе заробляти стільки, скільки треба. Коли вони обговорювали цю тему, він звісно довів її до сліз. Він часто це робив, лаяв та ображав. Все було. Мені завжди було шкода маму. Вона не заслуговує на таке ставлення. Мало того, що працює, приносить гроші в сім’ю, то й вислуховувати ще якісь претензії треба.

Коли я з нею говорила про цю ситуацію, я була дуже зла, і говорила їй, що не варто було виходити заміж за таку людину. Що ні грошей немає в нього, ні стосунків нормальних, ні розуму. Сама вона дуже розумна, інтелігентна, добра і м’яка жінка, яка заслуговує на все найкраще.

Сказала, що мені набридло віддавати практично всю зарплату, і що коли це закінчиться? Запитала, як вона могла вийти заміж за таку людину? Ще сказала, що шкодую, що він мій батько. Тому що всі батьки забезпечують своїх дітей, думають про них, про їхнє майбутнє. А батько не подбав свого часу, бо йому було байдуже.

Сказала все від злості. Він звісно підслухав. Це вже не вперше, коли він підслуховує мої розмови з мамою по телефону. Я тому не можу іноді розповісти їй, що в мене на душі. Я знаю, вона мене зрозуміє, дасть якусь пораду. Натомість знаю і реакцію батька. Мало того, що він забирає мої гроші, так і мій особистий простір обмежує, ніби я маленька дитина (25 років мені).

Я не знала, що він на той момент мене теж підслухав. Він потім зі мною не говорив чотири дні. Раніше хоч питав, як справи, як робота, але зараз уникає зі мною розмови. Мені дуже соромно за такі слова, але я сказала правду. У всіх моїх знайомих практично батьки забезпечують, вони навчаються за кордоном, у них нормальна квартира своя, а не орендована.

Мені прикро, що свого часу він про нас не подумав, жив собі на втіху, а тепер нам доводиться розплачуватися за його борги. Інші батьки пропонують своїм дітям квартиру, машину, а він нічого не може дати. Це все я сказала мамі. Я не мала цього говорити, але сказала все, що накипіло, сказала все від злості.

Нині мені соромно, я сама не своя. Напевно, хоч би яким був батько, він все одно мій батько. Бачу по очах, що ображається. Чи пройде його образа чи ні? Я вже перепросила двічі, але не думаю, що він мені пробачить.

КІНЕЦЬ.