Як гостинна людина, я часто відкриваю свій дім для сім’ї та друзів. На значні події стало традицією для всієї моєї родини збиратися в моїй просторій міській квартирі, де гості можуть комфортно перебувати протягом декількох днів.

Хоча в рідкісних випадках мені доводиться обмежуватися тісними спальними місцями, наприклад, розкладати кілька додаткових ковдр на підлозі.

Однак мене дуже турбує, коли мою гостинність сприймають як належне. Деякі люди приїжджають без попередження або затримуються в гостях, зокрема моя двоюрідна сестра з чоловіком із села.

Вони мають звичку проводити всі зимові свята у мене вдома, що може бути виснажливо. Хоча я не проти провести новорічну ніч у хорошій компанії, задовольнити потреби кожного протягом тривалого часу може бути складно.

Мені доводиться постійно готувати нові страви й прибирати за кожним, що неабияк втомлює.

Спочатку я мовчала і виконувала всі обов’язки гостинної господині. Я ретельно накрила святковий стіл, підготувала спальні та навіть купила подарунки для всіх гостей. Однак цього разу моє терпіння було дійшло до межі.

Я прямо повідомила рідним, що ми з чоловіком планували зустріти Новий рік у ресторані з друзями, сподіваючись, що вони зрозуміють мій натяк. Але вони приїхали з багажем, як завжди, планували залишитися мінімум на тиждень та навіть почали замовляти їжу для новорічного столу.

Щоб не розгубитися, я прийняла важке рішення попросити родичів покинути мою квартиру і виставила їхні валізи за двері.

Це рішення викликало неабиякий переполох, і ситуація переросла у великий скандал. Мені досі соромно перед сусідами, а мої стосунки з родичами залишаються напруженими. Після того інциденту ми не розмовляємо.

КІНЕЦЬ.