На на Олену Іванівну діти образилися, син ще якось дзвонить раз на місяць, а дочка і не дзвонить, і не пише, і фото онуків не висилає. За що? За те, що вона заміж вийшла. Офіційно.

Жінці 56 років, заміж вона вийшла 4 місяці тому. Вдруге, після великої перерви. Синові Олени Іванівни 30 років, доньці 33. У розлученні, вважай, усе життя прожила. З першим чоловіком розійшлися, коли дітям було 12 і 9 років.

Розійшлися з ініціативи чоловіка – він іншу зустрів. Щоправда, з розлучницею чоловік тоді так і не одружився, зробив спробу примиритися з дружиною, коли мізки на місце встали, але Олена Іванівна блудного чоловіка назад прийняти відмовилася. Тоді він почав їй «доводити», що саме вона втратила, коли на возз’єднання сім’ї не пішла.

— Коли вирішив іти, то були клятви, що і спільну квартиру оформить на дітей, що взагалі їх не кине, – згадує Олена Іванівна. – І аліменти обіцяв, і закликав звертатися до нього будь-коли і з будь-якого приводу.

Мовляв, зі мною розлучається, а не з дітьми, а коли за кілька місяців у нього на стороні не зрослося, а я прощати відмовилася, перевзувся в повітрі. Ой, чого в нас потім тільки не було: і квартиру ділив, і ложки з рушниками, і аліменти затискав, і працювати влаштовувався без оформлення, тільки щоб мені виплати йшли поменше.

Якийсь час син і дочка з батьком не спілкувалися: він сам не горів, та й бачили нащадки, як він поводився. Потім, ближче до 18-ти років, дочка з татом стосунки начебто налагодила, за нею і син. Олена Іванівна не заперечувала: батько все ж таки.

Сама жінка після болісного розлучення не пропала. Отримала невеликий спадок, змогла купити собі самотужки двокімнатну квартиру, налагодила побут. Діти були відносно самостійні, змогла зосередитися на кар’єрі. Чи то зі злості, чи то від того, що часу вільного більше стало, але змогла підрости на посаді й у зарплаті.

До того моменту, як аліменти від колишнього чоловіка закінчилися і на сина теж, жила вже цілком стерпно: нормально харчувалися, одягалися, відкладати на відпочинок виходило. З особистим життям тільки був цілковитий штиль, та й як інакше? Не дівчинка ж, двоє дітей підлітків, двокімнатна квартира, куди чоловіка привести? Не до цього було, відпочивала душею від сімейних проблем, та гроші намагалася заробити.

Дочка і син обидва здобули вищу освіту, в обох уже свої сім’ї. У сина поки що немає дітей, тільки в планах, а в дочки вже двоє, онукам 6 і 3 роки. Син живе у квартирі батьків своєї дружини, збирають на своє житло, у доньки іпотека взята разом із чоловіком.

Олена Іванівна давно у двокімнатній одна жила. Дачу купила з нагоди, не планувала, але випадок підвернувся, та й після поділу спадщини з рідним братом залишилася на руках деяка сума грошей. Трохи дала синові, трохи підкинула доньці, та й вклалася в симпатичний будиночок із ділянкою. Будиночок суто літній, але комфортний, трохи старань докласти – можна користуватися і взимку, але поки що це тільки плани.

На дачі, до речі, Олена Іванівна й з майбутнім чоловіком і познайомилася – сусідом виявився симпатичний вдівець на 3 роки молодший за неї. У нього дача цілком придатна для житла круглий рік, сам обладнав, у міській квартирі дочка живе доросла.

Спочатку вони на дачі роман крутили, чоловік на роботу їздив у місто, а з осені по весну Олена Іванівна приїжджала до друга лише на вихідні. Але кілька місяців тому отримала жінка пропозицію руки і серця, мовляв, попереду ще багато років, досить ховатися. І пропозицію Олена Іванівна прийняла.

— Так, можна мене й засудити, – каже вона. – Але ось захотіла я, щоб усе було між нами оформлено. Ми і машину спільно купили вже, тож майно спільне є. Про заповіти думали, але я віддавати Богу душу ще не збираюся, жити хочу. А тепер я спеціально писати заповіти не хочу. Через поведінку дітей.

Спочатку, коли в Олени Іванівни тільки зав’язувалися стосунки, донька була навіть рада, все давала мамі поради, що треба використовувати чоловіка за прямим призначенням. Ні, не в сенсі близькості, а в сенсі того, що нехай на дачі допомагає, грошей дає коханій жінці тощо.

— Правильно, у вашому віці, що ще треба? – говорила донька. – Просто так чи що під місяцем гуляти і за ручки триматися? Від чоловіка, мамо, у твоєму віці має бути користь.

Олену Іванівну такі промови ображали, м’яко осаджувала доньку, казала, що вони самі розберуться. А потім, коли донька дізналася, що мати офіційно має намір розписатися, стався скандал.

— Ти при своєму розумі, мамо? Ти що твориш? Ну яке заміжжя? Тобі навіть не 30 років! У тебе вже онуки є. Вам просто так не живеться чи що? А мені з братом потім майно ділити з чужим мужиком?

— Я була просто вражена, – зізнається Олена Іванівна. – І брата дочка налаштувала так само. Поховали вони мене вже подумки, майно з моїм чоловіком ділять! Донька мого чоловіка поставилася до нашого шлюбу цілком прихильно, хоча в неї якраз становище гірше – квартира на батькові, вона в розлученні, дитина є, а своїх метрів квадратних – немає. Але нічого, привітала, на дачу приїжджає, в гості кличе.

А мої на диби встали. А найприкріше, що колишній мій чоловік 9 років тому офіційно одружився вдруге і нічого! Вони спілкуються, в гості періодично його кличуть, дочка йому фото онуків надсилає.

Колишній чоловік Олени Іванівни після розлучення теж купив собі квартиру. Спочатку однокімнатну, потім продав її, іпотеку взяв, зараз у нього двокімнатна. І в цю квартиру з уже виплаченим боргом, чоловік привів молоду дружину. На 4 роки старшу, ніж рідна дочка. І навіть дитинку з цією жінкою завів, є тепер у дітей Олени Іванівни 7-ми річний братик.

— Йому можна, з його дружиною і новим синочком ти не боїшся спадщину ділити? – запитала Олена Іванівна доньку, коли вони посварилися.

— Це інше! – впевнена донька. – У них нормальна сім’я, дитина. Зрештою, квартира не просто чужій бабі дістанеться, а моєму рідному братові. Але ж ти дітей заводити від свого чоловіка нового не збираєшся, чого б було просто так не жити? Навіщо ігри з кільцями знадобилися?

Олена Іванівна у відповідь сказала, що перший чоловік міг би теж не розписуватися з другою дружиною, жити просто так, встановити батьківство. «Це інше?» Припустимо, але ось їй, Олені Іванівні захотілося саме так і нічого матері поради давати, не твоя справа, як вона живе.

— І все, закипіла, слухавку не бере, раніше щодня то фото, то відео з онуками скидала, а зараз – ігнорує, – каже жінка. – От як образилася на те, що мати заміж вийшла, посміла вчинити не так, як від мене очікувалося, а як я сама хотіла.

Що скажете? Дочка Олени Іванівни має рацію? Навіщо матері офіційний шлюб, треба про дітей думати, про те, щоб їм дісталося майно у спадок?

КІНЕЦЬ.