Артем увійшов до квартири, кинувши ключі на тумбу і важко зітхнувши. Йому було відомо, що зараз станеться новий скандал.

Ранкове повідомлення з банку його остаточно добило: карта знову в мінусі. Всьому виною чергові замовлення з маркетплейсів.

– Леро! – рявкнув він, проходячи у вітальню. – Ми ж домовлялися, що ти припиниш це!
Лера розвалилася на дивані, втупившись у телефон. Навіть не глянула на нього, лише ліниво протягнула:

– Що знову?

– Мінус сорок тисяч! Ти хоч усвідомлюєш, що твориш?! – Голос тремтів від злості. – Я горбачуся з ранку до ночі, а ти бездумно пускаєш гроші на барахло! На непотрібне барахло!

Вона нарешті відірвалася від екрана, її очі спалахнули злістю.

– Барахло?! Ти зовсім?! Це одяг, засоби для догляду, затишні речі для дому! Мені що, ходити в лахмітті?! Чи може смажити тобі млинці в ковшику?!

– У шафі вже немає місця, але тобі мало! – Артем стиснув перенісся, намагаючись заспокоїтися.

– Леро, де твоє почуття міри? Я не їв твоїх млинців уже півроку! Ти навіть не відкрила коробку з млинницею!

– Міри?! – фиркнула вона. – Тобі просто шкода грошей на дружину! Я маю ходити, як жебрачка, бо ти скупий? Інші чоловіки своїм жінкам машини купують, а ти мені сукню шкодуєш!

– Сорок тисяч, Леро! За місяць! Я не знаю, де взяти ці гроші, щоб покрити борг!

– І що?! Я не просто так витрачаю! Мені все це необхідно!

Артем заплющив очі. У відповідь почув її тремтячий, але жалісливий голос:

– Я й так нічого від тебе не вимагаю… Ти постійно на роботі, мені нудно… Шопінг – єдина радість, що в мене є. Чи тобі наплювати?

– Леро, не починай. Ми так розоримося.

– Розоримося?! – вона підвищила голос. – Тобто я для тебе тягар, так?!

– Та не в цьому річ…

– Саме в цьому! – вона схопилася, її обличчя палало. – Ти шкодуєш на мене гроші! Так скажи чесно: я тобі не потрібна?!

Артем стиснув скроні. Він втомився. Втомився працювати, втомився приходити додому і бачити нові чеки, втомився вислуховувати звинувачення.

– Давай поговоримо спокійно…

– Не хочу! – вона стиснула кулаки. – Просто скажи: я тобі заважаю?!

– Ти не розумієш, що гроші не нескінченні!

– А ти не розумієш, що я хочу нормально жити?! – Лера заридала, прикривши обличчя руками. – Ти жадібний! Інші чоловіки…

– Знову ці “інші”?! – він не витримав. – Може, тоді тобі краще жити з ними? Де вони, ці ідеальні добрі й щедрі чоловіки? Ау? Я приходитиму до вас на вечерю з фуа-гра, коли ти знайдеш собі такого.

Вона різко розвернулася і пішла в спальню, кинувши наостанок:

– Якщо тобі шкода на мене копійки, ти мене не цінуєш!

Артем сів на диван, вчепившись у голову. Як довго це триватиме?
Наступного дня він ухвалив рішення. Заблокував її картки, відключив доступ до рахунків, прибрав її з довірених осіб. Усі її замовлення, які вона не встигла отримати, були скасовані. Ба більше, він витратив увесь ранок, щоб зібрати ті коробки й пакети, які не були розпаковані, і відніс на пункт видачі для повернення.

Лера спала. Але коли вона прокинулася… Почалася буря.

– Артеме! – Лера увірвалася у вітальню з телефоном у руці. – Чому мої карти не працюють?!

– Я втомився. Тепер ти будеш витрачати тільки те, що сама заробиш.

– Що?! Ти не маєш права!

– Якраз маю. Я заробляю, і тепер гроші будуть використовуватися з розумом.
Її руки затремтіли.

– Це… це приниження! Ти поводишся зі мною, як з дитиною!

– Ні. Я просто змушую тебе відповідати за свої вчинки. Або ти вчишся контролювати витрати, або шукаєш “іншого”, хто буде їх покривати.

Лера пішла, грюкнувши дверима. Вона не спілкувалася з чоловіком цілих два дні. А потім він випадково знайшов тест.

– Що це?!

Вона раптом здригнулася і схлипнула:
– Сам не бачиш?
Він завмер.

– Що?

– Так… У нас буде дитина. Ти не можеш залишити мене одну… Мені потрібні гроші на обстеження, на дитячі речі…

Чоловік сів на диван. Він хотів дитину, але боявся, що Лера не зможе бути хорошою матір’ю. Вона була занадто молода і дурна… І як виявилося, його побоювання були не безпідставними.

Повернувшись із роботи раніше, щоб зробити їй сюрприз і разом приготувати вечерю “примирення”, Артем почув розмову дружини з подругою. Та була в гостях і голосно сміялася.

– Отже, ти купила бутафорський тест для розіграшу, і чоловік тобі повірив? – реготала подруга.

– Звичайно! Господи, та хіба чоловіки взагалі на нього дивляться? Прийняв за чисту монету і тепер почувається винним. Буде як шовковий.

– А потім?

– Що?

– Ну як ти викрутишся?

– Спочатку куплю все, що хотіла, і попрошу, щоб переписав на мене машину. Скажу що мені з пузом тяжко буде по автобусах… Квартиру, звісно, навряд чи віддасть, не настільки він дурний… Ну а після скажу, що його скандали призвели до втрати дитини і помахаю рукою. Коли набридне остаточно.

Артем стояв і не міг повірити в те, що чув. Він дізнався правду. Лера брехала.
Він тихо вийшов із дому і поїхав у бар. А коли повернувся, в його погляді була холодна байдужість.

– Де ти був?! Чому не відповідав на дзвінки?!

– Ти обдурила мене, Леро.

– У чому?

– Я слухав вашу розмову.

Лера ахнула. Вона не знала що сказати.

– Артеме, я… я просто боялася…

– Ні. Ти просто хотіла витягнути з мене гроші. Тобі до ранку час, щоб зібрати речі. Ні машину, ні квартиру ти не отримаєш. Це дошлюбне.

Із цими словами він зачинився на кухні. Там дружині точно нічого було робити.

Зранку приїхала велика машина і забрала все, що накупила Лера. Щоправда, куди все це добро везти вона не знала. Та й загалом була дуже розчарована ситуацією. Продешевила!

Такого довірливого чоловіка втратила…